Вільям Генрі Перкін (молодший)

Вільям Генрі Перкін (молодший) (англ. William Henry Perkin Jr.; 17 червня 1860(18600617), Садбері, Мідлсекс, Велика Британія — 17 вересня 1929, Оксфорд, Велика Британія) — англійський хімік-органік.

Вільям Генрі Перкін
англ. William Henry Perkin, Jr.
Народився	17 червня 1860(1860-06-17) Садбері[d]
Помер	17 вересня 1929(1929-09-17) (69 років) Оксфорд, Англія, Велика Британія[1]
Місце проживання	Англія
Країна	Велика Британія
Діяльність	хімік, викладач університету
Alma mater	Королівський коледж Вюрцбурзький університет Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана
Галузь	органічна хімія
Заклад	Університет Геріот-Ватт Вікторія Університет Манчестера Оксфордський університет
Науковий керівник	Адольф фон Баєр
Аспіранти, докторанти	Frederick Kippingd Роберт Робінсон Волтер Норман Говорт
Членство	Лондонське королівське товариство Американська академія мистецтв і наук Баварська академія наук Бельгійська королівська академія медицини Королівське товариство Единбурга Геттінгенська академія наук
Батько	Вільям Генрі Перкін
Брати, сестри	Артур Джордж Перкін
Нагороди	Медаль Деві (1904) Королівська медаль (1925)

Біографія

Син Вільяма Генрі Перкіна (старшого). Навчався в хімічному коледжі в Саут-Кенсингтоні (1877-1880), потім у Німеччині у Йоханнеса Вісліценуса (1880) та Адольфа Байера (1882). Професор університетів в Единбурзі (з 1887), Манчестері (з 1892) і Оксфорді (з 1912).

Наукова діяльність

Розробив методи синтезу поліметиленових сполук на основі ацетооцтового, бензоілоцтового та малонового ефірів. Роботи Перкіна з синтезу і дослідженню аліциклічних сполук послужили А. Байєру основою для створення «теорії напруги» циклічних систем. Вивчав терпени, алкалоїди, гематоксилін та бразілін.