Вільям Генрі Пікерінг

Вільям Генрі Пікерінг (англ. William Henry Pickering); 15 лютого 1858 — 17 січня 1938) — американський астроном.

Вільям Генрі Пікерінг
англ. William Henry Pickering
Народився	15 лютого 1858(1858-02-15)[1][2]  Бостон, США
Помер	17 січня 1938(1938-01-17)[3][2] (79 років) або 16 січня 1938(1938-01-16)[4] (79 років)  Мендвіл, Мідлсекс, Ямайка
Країна	США
Діяльність	астроном
Галузь	астрономія і астрофізика
Alma mater	Массачусетський технологічний інститут
Вчене звання	професор
Знання мов	англійська[5]
Заклад	Гарвардський університет і Массачусетський технологічний інститут
Членство	Американська академія мистецтв і наук
Брати, сестри	Едвард Чарлз Пікерінг
Автограф
Нагороди	премія Жуля Жансена (1909) премія Лаланда (1905) Член Американської академії мистецтв і наук премія «Золота тареля»d (1964)
Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Пікерінг.

Біографія

Народився 15 лютого 1858 року в Бостоні, молодший брат астронома Едварда Чарлза Пікерінга. В 1879 році закінчив Массачусетський технологічний інститут. В 1887 р. став професором астрономії Гарвардського університету, працював у Гарвардській обсерваторії, де директором був його брат, Едвард Чарлз Пікерінг. У 1924 р. пішов у відставку, продовжував спостереження на Ямайці.

Пікерінг займався візуальним і фотографічним вивченням планет та інших тіл Сонячної системи. Особливо привертав його увагу Марс. Пікерінг довів, що темні ділянки на цій планеті не є морями. Вів тривалі спостереження поверхні Місяця, які опублікував у роботі «Місяць» (The Moon, 1903) та низці інших. Дотримувався думки про наявність помітних змін місячного ландшафту, а за спостереженнями кратера Ератосфен навіть зробив висновок про існування там життя^[6][7]. Відкрив дев'ятий супутник Сатурна — Фебу — і встановив, що вона рухається в зворотному напрямку по відношенню до інших супутників (1899). Запропонував метод вимірювання швидкості метеорів за допомогою дзеркала, що обертається.

Пікерінг передбачав існування планет поза Нептуном, яких нараховував більше, ніж будь-який інший астроном: принаймні сім^[8][9]. 1919 року одну з них («планету O») невдало шукали в обсерваторії Маунт-Вілсон, і лише згодом виявилося, що на знімки дійсно потрапив новий транснептуновий об'єкт — Плутон^[8]. Його відкрили лише 1930 року в Ловеллівській обсерваторії; він перебував недалеко (6°) від положення, що відповідало орбіті, розрахованій для «планети O» Пікерінгом 1919 року (практично такою ж виявилася похибка передбачення Персіваля Ловелла). В деяких аспектах передбачення Пікерінга виявилося ближчим до істини, ніж у Ловелла, але його робота справила на астрономів слабше враження через велику кількість спрогнозованих планет, частий перегляд їх параметрів та неточний метод розрахунків^[9][8][10]. Згодом виявилося, що всі ці передбачення справдилися лише випадково^[11][10].

Пікерінг брав участь в організації станцій спостереження, які створювались Гарвардською обсерваторією по цілому світу — в Південній Каліфорнії, Перу, Південній Африці, на Ямайці. Керував встановленням телескопа в Ловеллівскій обсерваторії поблизу Флегстаффа (шт. Аризона).

Помер Пікерінг у Мандевілі на Ямайці 17 січня 1938 року.

На честь братів Пікерінгів названі кратери на Місяці^[12] і на Марсі^[13] та астероїд 784 Пікерінгія.