Вільям Каллен

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Каллен.

Вільям Каллен (англ. William Cullen; 15 квітня 1710, Гамільтон — 5 лютого 1790, Единбург) — шотландський лікар і хімік, один з провідних професорів медичної школи Единбурзького університету.

Вільям Каллен
англ. William Cullen[1]
Вільям Каллен Вільям Каллен
Народився	15 квітня 1710(1710-04-15)[2][3][…]  Гамільтон, Королівство Велика Британія
Помер	5 лютого 1790(1790-02-05)[2][3][…] (79 років)  Единбург, Королівство Велика Британія
Поховання	Kirknewtond
Країна	Королівство Велика Британія[1]
Діяльність	лікар, хімік, фермер, науково-педагогічний працівник, викладач університету, письменник, психіатр, хірург
Alma mater	Единбурзький університет Університет Глазго Hamilton Academyd
Галузь	хімія[1] і медицина
Заклад	Единбурзький університет
Науковий ступінь	докторський ступінь[4]
Науковий керівник	Andrew Plummerd[5]
Відомі учні	Wolter Forsten Verschuird[5] Бенджамін Раш[5]
Аспіранти, докторанти	Джозеф Блек[5] Wolter Forsten Verschuird[5] Бенджамін Раш[5] John Morgand
Членство	Лондонське королівське товариство Royal College of Physicians of Edinburghd Королівське товариство Единбурга Геттінгенська академія наук
Батько	William Cullend[6]
Мати	Elizabeth Robertson[d][6]
Брати, сестри	Elizabeth Cullend[6]
У шлюбі з	Anna Johnstoned[6]
Діти	Henry Cullend[6] Robert Cullend[6] Margaret Cullend
Нагороди	член Лондонського королівського товариства
Вільям Каллен у Вікісховищі

Біографія

Народився у містечку Гамільтон у південному Ланаркширі, Шотландія, в родині юриста Вільяма Каллена-старшого. Здобув початкову освіту в місцевій школі. В юному віці працював учнем аптекаря в Глазго, що пробудило його інтерес до медицини й хімії. Згодом вступив до Единбурзького університету, де розпочав вивчення медицини.

Після короткого періоду практики як судновий лікар, повернувся до навчання та здобув кваліфікацію. У 1740-х роках здобув визнання як викладач у Глазго, де читав лекції з хімії та медицини. У 1755 році був запрошений до Единбурзького університету, де став одним з головних викладачів медичної школи.

Викладав хімію, фармакологію, теоретичну та клінічну медицину. Його лекції відзначалися систематичністю та ясністю, приваблюючи студентів з усієї Європи.

Помер 5 лютого 1790 року в Единбурзі, де й був похований.

Наукова діяльність

Каллен відомий своєю теорією, за якою хвороби виникають внаслідок порушення руху флюїдів у нервовій системі. У праці «Огляд медичної нозології» (англ. Synopsis Nosologiae Methodicae, 1769) стверджував, що перенапруження нервової системи спричиняє судоми, а її розслаблення — атонію. Відповідно, він поділяв лікування на протисудомне та таке, що усуває атонію^[7].

Його головна праця — чотиритомне видання «First Lines of the Practice of Physic, for the Use of Students» (1777), яке витримало п’ять видань і було перекладене кількома європейськими мовами.

Каллен першим зафіксував уповільнювальну дію наперстянки на серцеві скорочення. Також вважається, що він сприяв популяризації гомеопатії у медичних колах.