Вільїче (мова)

Вільїче (також чесунгун, чедунгун, цесунгун) — мова арауканської сім'ї, якою розмовляють індіанці Чилі з народу вільїче. Поширення — регіони Лос-Лагос та Лос-Ріос, зокрема гірські місцевості біля Вальдивії та архіпелаг Чилое.У 1982 році мовою користувалися 2000 вільїче, проте зараз нею володіють лише декілька осіб похилого віку, що належать до цього народу^[2].

Вільїче
Huilliche
Поширена в	Чилі[1]
Регіон	Лос-Лагос, Лос-Ріос
Носії	2000 (1982) кілька осіб похилого віку
Належність	арауканські мови
Офіційний статус
Коди мови
ISO 639-3	huh
IETF	huh

Деякі дослідники виділяють вільїче як діалект мови мапуче, інші вважають її окремою мовою. Священник-єзуїт Луїс де Вальдівія 1606 року писав, що між містом Кокімбо та архіпелагом Чилое існує «мовна єдність», щоправда, з різними місцевими варіантами, відмінність між якими полягає у вимові та лексиці. У XIX—XX століттях феномен мови вільїче вивчали Фелікс Хосе де Авґуста, Родольфо Ленц, Роберт Крез, Пілар Альварес-Сантульяно. Останні троє підтримували те, що вільїче є діалектом мапуче.

Існують два різновиди вільїче:

• huillichesungun (вільїчесунгун), яким розмовляють на архіпелазі Чилое;
• tsesungun (цесунгун), яким розмовляють у провінції Осорно^[3].

Дослідники з проєкту «Enduring Voices» від National Geographic вважають ці два говори абсолютно різними мовами у зв'язку з граматичними та фонологічними відмінностями, попри спільність 80 % лексики^[4].

На відміну від інших арауканських мов, які мають однину, двоїну та множину, мова вільїче має лише однину та множину.

Мова вільїче має певні фонологічні особливості:

1. Однією з найбільш характерних особливостей є вимова r, яка в інших діалектах є [ɹ], а в цесунгунському різновиді — [ʂ];
2. Немає відмінностей між /n/ (зубний) і /n̪/ (міжзубний), використовується лише перший;
3. Що стосується звука [θ] або [ð] інших варіантів, то його зазвичай роблять [s], так само, як /s/;
4. Реалізація /tʃ/ коливається між [tʃ] і [ts], останній має афективну конотацію^[5].

Станом на зараз, мову вільїче використовують декілька осіб похилого віку, адже більшість інших вільїче розмовляє іспанською. Мова перебуває під загрозою вимирання^[6].