Вінцентій Вітос

Вінцентій Вітос (пол. Wincenty Witos; 21 січня 1874, Вежхославиці, Австро-Угорщина — 31 жовтня 1945, Краків, Польща) — польський політик, тричі прем'єр-міністр Другої Польської Республіки.

Вінцентій Вітос
пол. Wincenty Witos
Народився	22 січня 1874(1874-01-22)[1][2] або 21 січня 1874(1874-01-21)[3]  Вежхославіце, Тарновський повіт, Малопольське воєводство, Польща
Помер	31 жовтня 1945(1945-10-31)[4][5][…] (71 рік)  Краків, Польща[4]
Країна	Австро-Угорщина  Польська Республіка
Діяльність	політик, публіцист, фермер
Галузь	політика[6]
Знання мов	польська[5][6]
Членство	Національна ліга[d]
Посада	посол до Галицького сейму[d], прем'єр-міністр Польщі, член Палати Цислейтаніїd, прем'єр-міністр Польщі, прем'єр-міністр Польщі, прем'єр-міністр Польщі, прем'єр-міністр Польщі, прем'єр-міністр Польщі, Member of the Sejm of the Polish People's Republicd[3] і посол до Сейму Другої Речі Посполитоїd
Партія	Польська народна партія «Пяст»d, Стронніцтво Людове і Фронт Морж
Брати, сестри	Andrzej Witosd
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Ранні роки

Народився в селянській родині Войцеха Вітоса і Катажини. Родина була досить бідною — мали лише 2 морги землі, мешкали в хаті, що складалася з однієї кімнати, яка раніше була стайнею. Деякий час навіть не мали корови. Вінцентій мав двох братів — Яна й Анджея, який став діячем народного руху.

У 10 років пішов до сільської школи, закінчив 4 класи (1884—1888 рр.)^[7]. Потім разом з батьком працював лісорубом у маєтку князя Євстахія Станіслава Санґушка.

Після початкової школи займався самоосвітою під керівництвом директора місцевої школи Францішека Марца. Згодом почав дописувати до газети «Przyjaciel Ludu» (Приятель народу).

У 1895—1897 роках служив в австрійській армії — спочатку в піхоті, а потім артилерії^[8]. Його підрозділи базувалися в Тарнові, Кракові та Кшеславицях.

9 лютого 1898 року одружився з Катажиною Трач. 22 березня 1899 року в них народилася донька Юля^[8].

Політична кар'єра

Член Польської народної партії з 1895 року, лідер фракції «П'яст» з 1913 року.

В 1905 році став членом повітової ради.

Був послом до Галицького сейму в 1908—1914 рр., депутатом Райхсрату у Відні в 1911—1918 рр.

Вітос також був керівником Польської ліквідаційної комісії (пол. Polska Komisja Likwidacyjna) 1918 р., керівником партії «Польський народний рух П'яст» (Polskie Stronnictwo Ludowe Piast) і депутатом Сейму з 1919—1920 рр.

Три рази обіймав посаду прем'єр-міністра Польщі: в 1920—1921 рр., 1923 р. і 1926 р. Останній уряд Вітоса було повалено під час травневого перевороту Юзефа Пілсудського.

Вітос був одним з лідерів опозиції режиму санації та главою «Центролева» (Centrolew) в 1929—1930 рр. Він також був одним із засновників «Народного руху» (Stronnictwo Ludowe). Незабаром після цього, на короткий час, опинився в ув'язненні, після чого відправився у вигнання до Чехословаччини з 1933 року.

З 1908 до 1931 року постійно був війтом рідного села Вежхославиць.

Повернувся до Польщі в 1939 році. Відмовився очолити колабораційний уряд, тому з 1939 до 1941 року був ув'язнений. Згодом вийшов на свободу і перебував під наглядом гестапо.

Вже бувши хворим, у 1945 році став одним із віце-голів Крайової національної ради (пол. Krajowa Rada Narodowa).

Помер 31 жовтня 1945 року.

Галерея

• 
  Радзимін, обеліск в пам'ять про відвідини Вітосом лінії фронту у 1920 році
• 
  Пам'ятник Вітосу у Варшаві
• 
  Лєсна Подляска. Пам'ятник Вітосу — патрону Об'єднання сільськогосподарських шкіл