Вікентій-Лев Шептицький

Вікентій-Лев Шептицький^[4], або Вінце́нтій Ві́ктор Лео́н Шепти́цький гербу власного (пол. Wincenty Wiktor Leon Szeptycki; 5 квітня 1782, Личківці — 22 січня 1836, Львів) — польський генерал, учасник листопадового повстання 1830 проти Російської імперії на окупованих нею землях. Представник роду Шептицьких. Його небожем, сином сестри Юліанни, був поет Тимон Заборовський.

Вікентій-Лев Шептицький
Народився	5 квітня 1782(1782-04-05)[1][2]  Личківці, Руське воєводство, Малопольська провінція, Корона Королівства Польського, Річ Посполита
Помер	22 січня 1836(1836-01-22)[1][2] (53 роки)  Львів, Австрійська імперія
Поховання	Личаківський цвинтар[3]
Країна	Австрійська імперія
Діяльність	офіцер
Військове звання	генерал
Рід	Шептицькі
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Народився 5 квітня 1782 в с. Личківці (до 17 липня 2020 — Гусятинський район, нині — Чортківський район, Тернопільська область, Україна). Батько — Ян Шептицький^[5] (бл. 1750—1782^[6]) дідич сіл Личківців і Трибухівців (поблизу Гусятина на Тернопільщині). Мати — Маріанна Бобровська^[5]. Дід — летичівський хорунжий^[6]. Його кузином був Марко Антоній Шептицький, що мешкав у с. Сарники Горішні Бережанського округу^[7].

У 1809 році відзначився у боях під Ваграмом (тепер м. Дойч-Ваграм, Австрія). За це імператор Наполеон І додав до його герба шпагу^[8].

Нагороджений орденом «Virtuti Militari» (Золотий Хрест, 26 листопада 1810)^[5].

Помер 22 січня 1836 у Львові, був похований на Личаківському цвинтарі 24 січня^[7].

Сім'я

Дружина — Констанція (пом. 1855 або 1857), малярка-аматорка, донька публіциста Міхала Миколая Чацького^[7] гербу Свинка^[9]. Шлюб — 1818 року.