Вінченцо Вівіані

Вінченцо Вівіані (італ. Vincenzo Viviani; 5 квітня 1622, Флоренція — 22 вересня 1703) — італійський математик, фізик, член Флорентійської Академії Наук, Паризької академії наук, Лондонського королівського товариства. Учень Галілео Галілея. Відновив 5-ту книгу «Конічних перетинів» Аполлонія, у якій розглядалися питання про максимуми і мінімуми.

Вінченцо Вівіані
Народився	5 квітня 1622(1622-04-05)[1][2][…]  Флоренція, Велике герцогство Тосканське
Помер	22 вересня 1703(1703-09-22)[1][2][…] (81 рік)  Флоренція, Велике герцогство Тосканське
Поховання	Санта-Кроче[3]
Країна	Велике герцогство Тосканське
Діяльність	математик, фізик, астроном
Галузь	математика[4] і фізика[4]
Alma mater	Пізанський університет[5]
Науковий керівник	Еванджеліста Торрічеллі і Галілео Галілей
Вчителі	Галілео Галілей
Знання мов	італійська[1][4][6] і латина[4]
Заклад	Академія витончених мистецтвd[2] і Медічі[2]
Членство	Лондонське королівське товариство[7], Академія делла Круска[8] і Accademia del Cimentod[2]
Magnum opus	Теорема Вівіані і крива Вівіані
Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Вівіані.

Ім'ям Вівіані названо одну з просторових кривих (крива Вівіані), яка є частковим випадком циклоциліндричних кривих (тобто кривих перетину кругового циліндра з кулею, центр якої лежить на поверхні циліндра), коли діаметр кругового циліндра дорівнює радіусу кулі. Вівіані сформулював одну задачу квадратури круга, що приводить до цієї кривої. Низку розв'язків цієї задачі отримали Готфрід Лейбніц, Йоганн Бернуллі, Д.Валліс, Гійом де Лопіталь та інші.

Див. також

• Теорема Вівіані