Вінченцо Джеміто

Вінченцо Джеміто (італ. Vincenzo Gemito; 16 липня 1852 — 1 березня 1929) — італійський дизайнер і скульптор, прихильник реалізму в мистецтві.

Вінченцо Джеміто
Vincenzo Gemito
Автопортрет, 1887 р., малюнок-начерк
Народження	16 липня 1852(1852-07-16) Неаполь, Італія
Смерть	1 березня 1929(1929-03-01) (76 років)
	Неаполь
Національність	італієць
Країна	Італія
Жанр	скульптура
Навчання	Accademia di Belle Arti di Napolid
Вчитель	Stanislao Listad
Діяльність	скульптор, художник, pastellist, рисувальник
Напрямок	реалізм
Роки творчості	1868[1] — 1929[1]
Відомі учні	Luigi Pepe Diazd
Член	Академія витончених мистецтвd
Твори	Water carrierd, The Water Sellerd і The fisherboyd
У шлюбі з	Anna Cutolod
Діти	Giuseppina Gemitod
Роботи в колекції	Музей Ґетті, Національна галерея мистецтв, Національна галерея Канади, Pau Casals Museumd, Музей Прадо, Музей Каподімонте, Національний музей Барджелло, Museo Casa Natale di Michelangelo Buonarrotid і Нова пінакотека
Вінченцо Джеміто у Вікісховищі

Біографія

Ранні роки

В Італії важко здивувати бідністю. Але бідність в Неаполі увійшла у прислів'я і була страшною реальністю для тисяч мешканців міста.

Вінченцо народився в бідній родині дроворуба. На другий день по народженні дитини бідна мати віднесла хлопчика на поріг шпиталю для покинутих немовлят Аннунціата (шпиталь Благовіщення в Неаполі). Підлітку пощастило, в 10 років його всиновила неаполітанська родина, котра щойно поховала власну дитину. Ще в шпиталі для покинутих немовлят Аннунціата йому дали прізвище Джеміто. Хлопчик потрапив в родину ремісника і його готували до долі ремісника.

Освіта і самоосвіта

Згодом хлопця влаштували до майстерні скульптора Еммануеле Каджано, де відкрились художні здібності підлітка. Підліток демонстрував таку майстерність, що його влаштували в Неаполітанську академію красних мистецтв в 12-річному віці. В академії Вінченцо Геміто заприятелював із майбутнім художником Антоніо Манчіні (1852—1930), дружні стосунки з яким зберігав роками. Дещо пізніше почав навчатися в Академії Доменіко Маджоре вечорами. У віці 16 років виліпив фігуру підлітка за грою, котра принесла юнакові перше визнання. Король Віктор Еммануїл I придбав скульптуру для постійного експонування в музеї Каподімонте.

Практично на цьому його освіта закінчилася, бо нікому було її сплатити за бідняка. Почалися роки самоосвіти.

Трирічний паризький період

1877 року він прибув у Париж, де виставляв власні твори в різних галереях і салонах. У Парижі заприятелював із французьким художником Мейсоньє, представником стилю академізм. Брав участь у Всесвітній виставці 1878 року. Отримав визнання, коли виставив в паризькому Салоні скульптуру «Хлопчик-рибалка», над удосконаленням якої довго працював. У Парижі розпочав працювати модним портретистом-скульптором. Після смерті покровителя Мейсоньє 1780 року повернувся в Неаполь.

Шлюб, бідність і психічна хвороба

По поверненню в Італію деякий час мешкав на острові Капрі, де пошлюбився із Анною Кутоло.

1883 року він зробив рішучій крок до самостійності і зміцнення власного фінансового стану. Він започаткував створення власної ливарної майстерні, аби працювати в техніці втраченого воску, поширеної з доби італійського відродження.

Ще 1887 року він отримав замову на скульптуру «Імператор Карл V», котру виконав із мармуру і виставлену в Королівському палаці в Неаполі. Мармур не був улюбленим матеріалом скульптора (що працював в теракоті і в бронзі), тому він вважав, що скульптура вийшла гірше за його можливості.

Виявилися ознаки психічних розладів. Вінченцо усамітнився і довгий час працював лише як малювальник. Частку років провів під наглядом в психіатричній лікарні.

Пізні твори

Полегшення психічного стану 1909 року надало можливість повернутися до майстерності скульптора. Він малював і звернувся до ліплення. Незважаючи на вік і хворобу мав тверду руку. У малюнках збереглися як його бачення скульптора, так і майстерність виконання. Колекціонери особливо поціновують твори його пізньої пори, визнаючи Вінченцо Геміто психічно нестабільним, але геніально обдарованим.

Галерея графічних творів

«Хлопчик на узбережжі», 1909 рік, малюнок.

• 
  «Голова Богородиці »
• 
  «Відпочинок»
• 
  «Хлопчик-рибалка», штудія
• 
  «Олександр Македонський верхи на коні Буцифалі», 1904 р.
• 
  Анна Геміто, 1909 р.
• 
  «Хлопчик-водонос», дизайнерська фігура для фонтану, 1925 р.

Галерея скульптур

• 
  «Художник Мейсоньє».
• 
  «Художник Маріано Фортуні»
• 
  «Хлопчик-рибалка»
• 
  «Брати продають Йосипа в рабство», (рельєф)
• 
  «Водонос»
• 
  Голівка Медузи Горгони. 1911 р.

Вибрані твори

• малюнки
• дизайн ювелірних виробів
• монумент на честь художника Мейсоньє
• монумент на честь короля Карла V
• портрет жінки (погруддя)
• портрет Джузеппе Верді (погруддя)
• портрет Доменіко Мореллі (погруддя)
• портрет художника Маріано Фортуні (погруддя)
• автопортрет
• «Підліток з рибкою»
• «Брати продають Йосипа в рабство», (рельєф)

Див. також

• Бокс для покинутого немовляти
• Усиновлення
• Благодійність
• Самоосвіта
• Виставка
• Скульптура
• Погруддя
• Мореллі