Вініфред Бренчлі

Вініфред Елсі Бренчлі (англ. Winifred Brenchley; 1883 — 1953) — британська вчена, сільськогосподарська ботанікиня, таксономістка, агрономка і наукова письменниця. Разом з Кетрін Ворінгтон продемонструвала роль бору як важливого мікроелементу для рослин. Перша жінка у Великобританії, яка увійшла в сферу сільськогосподарської науки, де домінували чоловіки^[8]. Вважається «провідним британським авторитетом з вивчення бур’янів на початку ХХ століття»^[9].

Вініфред Бренчлі
Народилася	10 серпня 1883(1883-08-10)[1][2][3]  Лондон, Сполучене Королівство[4]
Померла	27 жовтня 1953(1953-10-27)[1][2] (70 років)  Harpendend, Harpenden Townd, St Albans[d], Гартфордшир, Англія, Велика Британія[4]  ·інсульт
Країна	Велика Британія[5]  Сполучене Королівство
Діяльність	ботанік, таксономістка, агрономка, наукова письменниця, науковиця
Галузь	агрономія[6], Екологія рослин[6], бур'ян[6], погнійd[6] і Живлення рослин[6]
Alma mater	Університетський коледж Лондона (1911)[1], James Allen's Girls' Schoold[3] і Swanley Horticultural Colleged[3]
Знання мов	англійська[7]
Заклад	Ротамстедська дослідна станціяd
Нагороди	Лондонське Ліннеївське товариство (1910) Королівське ентомологічне товариствоd (1920) Член Королівського ентомологічного товаристваd Член Ліннеївського товариства[d]
Медіафайли у Вікісховищі

Ранні роки та освіта

Вініфред Бренчлі народилася в Лондоні 10 серпня 1883 року в родині Елізабет Беккет та Вільяма Бренчлі, шкільного вчителя. У дитинстві вона перехворіла на кір і через те частково втратила слух. Вчилася у Дівочій школі Джеймса Аллена в Дулвічі, де однією із її викладачок була відома ботанікиня Ліліан Кларк^[10].

Згодом вона два роки навчалася у Садівничому коледжі Свонлі, закінчила курс у 1903 році. До 1903 року коледж приймав лише жінок-студенток, щоб забезпечити відповідні професії для неодружених жінок (у британських колоніях також зростав попит на садівників і аграріїв, і вважалося, що жінки краще підходять для цієї ролі). Бренчлі отримала срібну медаль Королівського садівничого товариства, але залишила садівництво, щоб вивчати ботаніку^[11]. 1905 року Бренчлі здобула ступінь бакалавра в Університетському коледжі Лондона, де навчалася під керівництвом Френсіс Волл Олівер. У 1906-7 роках вона отримала стипендію Гілкріста для навчання в аспірантурі. У 1911 захистила дисертацію на тему «On the strength and development of the grain of wheat (Triticum vulgare)» і здобула ступінь доктора наук Лондонського університету^[12].

Кар'єра

Бренчлі працює у своїй лабораторії на Ротамстедській дослідницькій станції

Завдяки стипендії Гілкріста її прийняли до Ротамстедської дослідницької станції. За 60 років існування лабораторії вона була першою жінкою, яка там працювала, і було визнано, що її призначили, «тому що наявні кошти не залучили б відповідного чоловіка»^[13]. Незабаром її роботу високо оцінили і через рік вона стала постійною співробітницею на посаді керівниці кафедри ботаніки, обіймала цю посаду до виходу на пенсію в 65 років^[14].

Ще на початку навчання в Ротамстеді Бренчлі продемонструвала свої технічні навички, удосконалюючи техніку вирощування рослин у водній культурі та наблизившись до відкриття важливої ​​ролі міді та цинку в живленні рослин, що й описала у своїй книзі Inorganic Plant Poisons and Simulants (1914, перевидано 1927). Відкриття Кетрін Ворінгтон ролі бору як мікронутрієнту в 1923 році^[15][16] і подальші дослідження впливу бору є, мабуть, найвідомішою роботою Вініфред Бренчлі^[17]. Іншим її головним науковим інтересом була екологія бур'янів, в книзі Weeds of Farmland (1920) вона провела перше комплексне наукове дослідження бур'янів у Великобританії. Наступною була видана книга «Manuring of Grass Land for Hay» (1924), в якій описала, як добрива впливають на ботанічний склад луків.

У 1910 році Бренчлі була обрана до Лондонського Ліннеївського товариствао. 1920 року увійшла до Королівського ентомологічного товариства. Її основним ентомологічним інтересом були Lepidoptera^[18]. 1948 року вона вийшла на пенсію та була нагороджена Орденом Британської імперії.

Вийшовши на пенсію, Бренчлі повернулася до садівництва. Вона також зібрала величезну кількість неопублікованого матеріалу у своїх дослідницьких зошитах, але не встигла опрацювати через важкий інсульт. Вініфред Бренчлі померла 27 жовтня 1953 року.

Публікації

• Inorganic Plant Poisons and Stimulants, Cambridge, Cambridge University Press, 1914 (Revised 1927)^[19][20]
• Weeds of Farm Land. London, Longmans Green, 1920
• Manuring of Grass Land for Hay London, Longmans, Green, 1924
• Suppression of Weeds by Fertilizers and Chemicals (with HC Long) London, Crosby Lockwood, 1949
• 52 наукові статті, переважно в «Annals of Botany». Переплетений том колекції зберігається в бібліотеці Ротамстеда.

Див. також

• Список ботанікинь