Віола д'аморе

Віо́ла д'амо́ре, віо́ль д'аму́р (італ. viola d'amore, досл. «віола любові», фр. viole d'amour) — струнний смичковий музичний інструмент епохи бароко і раннього класицизму. Широко використовувалася з кінця XVII до початку XIX століття, потім поступилася місцем альту і віолончелі. Інтерес до віоли д'аморе відродився на початку XX століття.

Віола д'аморе

Віола д'аморе 1770 року Віола д'аморе 1770 року
Класифікація	струнний музичний інструмент, смичковий музичний інструмент, хордофон
Класифікація Горнбостеля-Закса	321.322-71
Діапазон
Подібні інструменти	скрипка, віолончель, альт.
Віола д'аморе у Вікісховищі

Інструмент має шість чи сім струн, на найраніших моделях — одинарних, на пізніших — здвоєних. Саме завдяки здвоєним струнам віола д'аморе володіє особливим м'яким тембром, за свідченнями сучасників, почасти нагадував людський голос. Стандартна настройка струн віоли д'аморе, що сформувалася до кінця XVIII століття — на ре-мажорний акорд на відкритих струнах: A, d, a, d¹, f♯¹, a¹, d².

Див. також

• Віола (музичний інструмент)
• Віола да гамба

Музиканти

• Антоніо Вівальді
• Пауль Гіндеміт
• Михайло Кугель
• Міла Тененбаум