Вітебська провінція

Вітебська провінція (рос. Витебская провинция) — адміністративно-територіальна одиниця у Могилівській губернії та Псковській губернії Російської імперії в 1772-1776 роках. Центр — місто Вітебськ^[1].

Вітебська провінція
Центр	Вітебськ
Утворено	1772
Ліквідовано	1776
Площа	12 401 км² (1776)
Попередники	Вітебське воєводство
Наступники	Вітебська губернія

Історія

Вітебська провінція у складі Могилівської губернії 28 травня 1772 року була створена указом російської імператриці Катерини II з частин теренів Вітебського воєводства Великого князівства Литовського у Речі Посполитій, що були анексовані Росією під час Першого розділу Речі Посполитої^[2].

У серпні 1772 р. було вирішено в Росії, що м. Вітебськ з цією провінцією передати під сусідню Псковську губернію^[3]. 23 листопада 1772 р. був опублікований указ Сенату Російської імперії, який підтвердив поділ на провінції Псковської й Могилівської губерній^[4]. Врешті Псковська губернія з центром у м. Опочка складалася з 5 провінцій^[5]:

• 2-х російських — Псковської^[ru] і Великолуцької^[ru],
• 3-х білоруських: Полоцької^[ru], Вітебської й Двинської^[ru][6].

22 липня 1773 р. оголошено указ про поділ Вітебської провінції на повіти з центрами в м. Веліжі, м. Городку й м. Вітебську^[7].

У листопаді 1775 р. вийшла нова «Установа для управління губерніями», згідно з яким провінції були ліквідовані^[8]. Однак, фактично поділ на провінції ще існував при створенні Полоцької губернії в серпні 1776 р.^[9]. У 1777 р. оголошено указ про поділ Полоцької губернії на повіти^[10], але введення в Полоцьку губернію «Установи для управління губерніями» 1775 р. відбулося лише у травні 1778 р. після указу 10 січня 1778 р.^[11].

У складі Полоцької губернії тоді заснували 11 повітів: Полоцький^[ru], Дрісенський^[ru], Себезький^[ru], Невельський^[ru], Дінабургський, Режицький^[ru], Люцинський^[ru], Вітебський^[ru], Веліжський^[ru], Городокський^[ru] та Суразький^[ru]. Після 3-го поділу Речі Посполитої 1793 р. через нові анексовані терени було створено 12-й, Лепельський повіт^[ru]. У 1796 р. утворено Білоруську губернію із центром у м. Вітебськ, а у 1802 р. утворена Вітебська губернія із центром у м. Вітебськ.

Географія

Площа 851 284 десятини. Включала 7 містечок, 166 сіл, 2910 малих сільських поселень, державним володінням була Вітебська економія і 17 староств з часу Великого князівства Литовського, серед яких найбільшими були Веліжське, Усвятське та Єзеріщенське.

Управління

Очолювалася воєводою (Юзеф Антоній Сологуб^[ru]), при якому діяла Вітебська провінційна канцелярія.

Провінція була воєнізованою, тобто ділилася за колишнім військовим принципом території полку і «воєнізованих» комісарств (території кількох сотень).

Провінція підпорядковувалася губернській канцелярії й губернаторові у м. Опочка. Провінція управлялася провінційною канцелярією. Їй підпорядковувалися комісарства. У центрах комісарств перебували комісарські правління. Їм підпорядковувалося населення певної території. Основною одиницею комісарства були державні військові слободи. У них жили в основному військові обивателі.