ГЕС Мозес-Сондерс

ГЕС Robert H. Saunders/St. Lawrence-Franklin D. Roosevelt – бінаціональна гідроелектростанція на межі провінції Онтаріо (Канада) та штату Нью-Йорк (США). Знаходячись перед ГЕС Beauharnois, становить верхній ступінь каскаду на річці Святого Лаврентія, яка дренує Великі озера.

ГЕС Robert H. Saunders/St. Lawrence-Franklin D. Roosevelt
45°00′23″ пн. ш. 74°47′42″ зх. д.
Країна	Канада  США
Адмінодиниця	Онтаріо Нью-Йорк[1]
Стан	діюча
Річка	Святого Лаврентія
Каскад	каскад на річці Святого Лаврентія
Початок будівництва	1954
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів	1958 – 1959
Основні характеристики
Установлена потужність	1045 (R.H. Saunders), 912 (St. Lawrence-FDR)  МВт
Середнє річне виробництво	6650 (St. Lawrence-FDR)  млн кВт·год
Тип ГЕС	руслово-греблева
Розрахований напір	25,3  м
Характеристики обладнання
Тип турбін	Каплан
Кількість та марка турбін	16 (R.H. Saunders), 16 (St. Lawrence-FDR)
Витрата через турбіни	5010 (R.H. Saunders)  м³/с
Кількість та марка гідрогенераторів	16 (R.H. Saunders), 16 (St. Lawrence-FDR)
Потужність гідроагрегатів	16х65,3 (R.H. Saunders), 16х57 (St. Lawrence-FDR)  МВт
Основні споруди
Тип греблі	бетонні (Moses-Saunders, Лонг-Саулт)
Висота греблі	60 (Moses-Saunders), 33 (Лонг-Саулт)  м
Довжина греблі	979 (Moses-Saunders), 902 (Лонг-Саулт)  м
Шлюз	223х23
Власник	Ontario Power Generation / New York Power Authority
ГЕС Мозес-Сондерс
Мапа
ГЕС Мозес-Сондерс у Вікісховищі

Пройшовши пороги Лонг-Саулт річка розділялась на дві протоки, котрі оминали великий острів Barnhart. Саме цю ділянку обрали для спорудження потужної гідроенергетичної схеми, котру реалізували між 1954 та 1959 роками. Праву протоку (котра повністю знаходиться на території США) перекрили бетонною греблею Лонг-Саулт висотою 33 метри та довжиною 902 метри, яка потребувала 570 тис м³ матеріалу. У складі гідрокомплексу вона забезпечує скидання надлишкової води під час повені та включає 30 шлюзів із шириною проходу 9 метрів. За шість кілометрів нижче ліву протоку повністю перекрила будівля руслового машинного залу висотою 60 метрів та довжиною 979 метрів, на яку пішло 678 тис м³ бетону.  

Разом з протяжними дамбами (лише на стороні США їх довжина складає 18 км) зазначені дві греблі утримують водосховище, котре носить назву Озеро Святого Лаврентія та має площу поверхні 259 км² і об’єм 372 млн м³. Воно поглинуло пороги Лонг-Саулт та розповсюдилось вверх по долині на 48 км, до греблі Ірокез. Ця бетонна споруда висотою 22 метри та довжиною 604 метри не має власних генеруючих потужностей, а лише контролює перепуск води до Озера Святого Лаврентія.

По правому берегу зі сховища у нижній б’єф проклали судноплавний канал Wiley-Dondero, котрий має два послідовні шлюзи – Eisenhower та Снелл – з розмірами шлюзової камери 223х23 метри. Залишки попереднього судноплавного каналу Корнуолл, який прямував по канадській території, наразі задіяні для перепуску надлишкової води.

В машинному залі встановили 32 турбіни типу Каплан, котрі використовують напір у 25,3 метрів. Шістнадцять канадських мають потужність по 65,3 МВт (разом 1045 МВт), тоді як належні штату Нью-Йорк агрегати номіновані на рівні 57 МВт (разом 912 МВт). Постійна велика водність річки дозволяє досягати виского коефіцієнту використання потужності, так, лише ГЕС St. Lawrence-FDR виробляє 6,65 млрд кВт-год електроенергії на рік.^[2][3][4][5]