ГЕС Стежару

ГЕС Стежару (ГЕС «Dimitrie Leonida») — гідроелектростанція у північно-східній частині Румунії в повіті Нямц (історичний регіон Молдова), побудована на річці Бистриця (права притока Серету, який в свою чергу є лівою притокою Дунаю).

ГЕС Стежару
Гребля Биказ
46°55′20″ пн. ш. 26°10′41″ сх. д.
Країна	Румунія
Стан	діюча
Річка	Бистриця (Молдовська)
Каскад	каскад на Бистриці Молдовській
Початок будівництва	1950
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів	1960—1962
Основні характеристики
Установлена потужність	210  МВт
Середнє річне виробництво	557  млн кВт·год
Тип ГЕС	дериваційна
Характеристики обладнання
Тип турбін	Френсіс
Кількість та марка турбін	6
Кількість та марка гідрогенераторів	6
Потужність гідроагрегатів	4х27,5 + 2х50  МВт
Основні споруди
Тип греблі	гравітаційна бетонна
Висота греблі	127  м
Довжина греблі	435  м
ЛЕП	110 / 220
Власник	Hidroelectrica S.A.
ГЕС Стежару
Мапа

Це була перша потужна ГЕС, споруджена в часи комуністичного правління. Її будівництво розпочалося 1950 року та здійснювалося з використанням примусової праці політичних в'язнів. Під час проведення робіт через нестачу досвіду та погані умови праці ставались численні аварії. Первісно станцію назвали на честь В. І. Леніна, проте наразі вона носить ім'я румунського інженера, який запропонував реалізовану в ній гідротехнічну схему ще в 1900-х роках.

Накопичення ресурсу для роботи ГЕС здійснює гребля Биказ (також відома як Izvorul Muntelui), розташована безпосередньо вище впадіння правого притоку Бистриці Izvorul Muntelui та за кілька кілометрів вище від впадіння другого правого притоку Биказ. Гравітаційна бетонна гребля висотою 127 метрів та довжиною по гребеню 435 метрів є найбільшою спорудою такого типу в країні. В процесі її будівництва вийняли 1,3 млн м³ ґрунту та використали 1,6 млн м³ бетону (всього ж спорудження гідрокомплексу потребувало земляних робіт в об'ємі 3 млн м³ та 2,3 млн м³ бетону). В результаті утворилось водосховище із площею поверхні 310 км² і об'ємом 1230 млн м³.

Від греблі до машинного залу, розташованого на лівому березі Бистриці біля населеного пункту Стежару, веде дериваційний тунель довжиною приблизно 4,5 км. Сам зал обладнаний шістьма гідроагрегатами з турбінами типу Френсіс, чотири з яких потужністю по 27,5 МВт ввели в експлуатацію у 1960—1961 роках, а ще дві потужністю по 50 МВт запустили у 1962-му.

Відпрацьована вода через відкритий канал потрапляє назад до Бистриці перед початком водосховища Pangarati. Всього нижче за течією річки створено ще 12 ГЕС (в т. ч. 9 на каналі П'ятра-Нямц — Бакеу), проте потужність жодної з них не перевищує 50 МВт (найбільша — ГЕС Vaduri — має 44 МВт).

В 2015 році укладено контракт на модернізацію станції вартістю 76 млн євро, розрахований на виконання до 2021 року. В ході робіт планується провести повну заміну турбін (за їх виробництво відповідатиме чеська CKD) та гідрогенераторів (замовлення для словенської Litostroj).

Видача продукції відбувається по ЛЕП, що працюють під напругою 110 та 220 кВ.^{[1][2][3][4][5][6]}