Габелія Отар Амвросійович

Отар Амвросійович Габелія (груз. ოთარ გაბელია, 24 березня 1953, Зугдіді, Грузинська РСР, СРСР) — грузинський футболіст, воротар. Заслужений майстер спорту (1981).

Отар Габелія
Особисті дані
Повне ім'я	Отар Амвросійович Габелія
Народження	24 березня 1953(1953-03-24) (72 роки)
	Зугдіді, ГРСР, СРСР
Зріст	177 см
Громадянство	СРСР → Грузія
Позиція	воротар
Професіональні клуби*
1970—1971 «Динамо» (Зугдіді) ? (?) 1972—1973 «Динамо» (Сухумі) ? (?) 1974—1976 «Торпедо» (Кутаїсі) 109 (?) 1977—1982 «Динамо» (Тбілісі) 129 (-116) 1983 «Торпедо» (Кутаїсі) 29 (-42) 1985—1989 «Динамо» (Тбілісі) 142 (-163)
Національна збірна
1979  СРСР 1 (-3)
Тренерська діяльність**
1990—1992 «Одіші» 1992—1993 «Алазані» 1993—1995 «Дуруджі» 1995—1997 «Алгеті» 1997—1999 ТГУ 2001—2002 «Мерані» 2001—2003  Грузія (асист.) 2003 «Сіоні» 2004—2005 «Торпедо» (Кутаїсі) 2009 «Боржомі» (консультант) 2009—2011 Грузія (мол.)
Звання, нагороди
Звання	Заслужений майстер спорту СРСР
Нагороди
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.

Біографія

Починав у дворовому футболі в Зугдіді. З 1966 року — вихованець школи «Динамо» (Зугдіді), брав участь у районних та міських змаганнях, грав у турнірі «Шкіряний м'яч». Починав як нападник, однак в силу декількох обставин став воротарем. Трохи пізніше захворів на плеврит, через що вирішив залишитися воротарем.

Виступав за «Динамо» (Зугдіді) — 1970-71, «Динамо» (Сухумі) — 1972-73, «Торпедо» (Кутаїсі) — 1974-76, 1983.

В 1977 році, відразу після весілля, відправився в «Динамо» (Тбілісі), де його чекав Нодар Ахалкаці. За клуб виступав 5 років. У 1978 році йому не вистачило двох ігор з необхідних 16-ти, щоб отримати медаль чемпіона країни.

У 1983 відіграв сезон в «Торпедо» (Кутаїсі). У 1985-86, 1988-89 знову грав за «Динамо». У 1987 грав за «Гурію» (Ланчхуті), одночасно був капітаном команди. У вищій лізі чемпіонату СРСР з футболу провів 300 матчів (з них за «Динамо» Тбілісі — 271).

Перед фіналом Кубка володарів Кубків 1981 року був загублений багаж Габелії, в який входила вся форма воротаря: два тренувальних костюма, по два комплекти майок, трусів, гетр, п'ять пар рукавичок. За версією Габелії, багаж вкрали в Шереметьєво.

Після приїзду в Німеччину фірма «Адідас» виділила комплект для Габелії, але не повністю — без бутс. Бутси 43-го розміру довелося брати у Чівадзе, у якого були 2 пари.

Головний тренер «Одіші» (Зугдіді) — 1990-92 (червень), «Алазані» (Гурджаані) — 1992/93, «Дуруджі» (Кварелі) — 1993 (з липня)-95 (по  лютий), «Алгеті» (Марнеулі) — 1995/96, 1996/97, ТГУ (Тб) — 1997 (з липня), 1999 (1-ша половина). Тренер збірної Грузії — 1990, 1994, 2001—2003.

У 2001—2002 очолював «Мерані»^[1][2].

У 2-й половині 2003 року працював головним тренером клубу «Сіоні»^[3].

З 4 лютого 2004 року, після звільнення бразильського фахівця Жоао Пауло ді Кампуша, очолив «Торпедо» (Кутаїсі). За підсумками сезону команда зайняла 7-е місце (при знятті бразильця також йшла на 7-му місці). У сезоні 2004/05 «Торпедо» 1-у половину чемпіонату закінчило врівень з тбіліським «Динамо», однак під час зимової перерви кутаїська команда зазнала істотних кадрових втрат, втративши трьох провідних гравців: пішли Бабунашвілі, Стуруа і Тодуа. У підсумку в чотирьох стартових матчах 2-ї половини чемпіонату кутаїсці зазнали трьох поразок при одній нічиїй і безнадійно відстали від «Динамо». Тим не менш, «Торпедо» зумів залишитися на 2-й сходинці турнірної таблиці^[4]. Габелія покинув клуб після матчів Кубка УЄФА проти БАТЕ, до старту сезону 2005/06^[5].

З червня 2009 по вересень 2011 року — головний тренер молодіжної збірної Грузії. Залишив посаду після поразок у матчах зі збірною Іспанії (2:7, 0:2) у відбірковому циклі чемпіонату Європи 2013 року^[6].

Закінчив Інститут субтропічного господарства, спеціальність — агроном.

Батько Амвросій протягом 15 років був директором радгоспу. У Отара Габелії троє синів. Георгій — футбольний воротар.

Досягнення

• Володар Кубка володарів Кубків 1981. В єврокубках — 32 матчі (КЄЧ — 4, КВК — 17, КУЄФА — 11).
• Чемпіон СРСР 1978 (проте через малу кількість ігор медалі не отримав). 2-й призер чемпіонату СРСР 1977; 3-й призер 1981.
• Володар Кубка СРСР 1979 (у післяматчевих пенальті відбив 3 удари); фіналіст Кубка 1980.
• У списку «33-х найкращих» — № 2 (1979).
• Кращий воротар СРСР (приз «Огонька») — 1979.
• 2-й призер Спартакіади народів СРСР 1979.
• У збірній СРСР (1979) — 1 матч (21 листопада 1979 проти збірної ФРН — 1:3).
• Входить в символічний «Клуб Лева Яшина» (131 матч без пропущених голів).