Гаврюшенко Атталія Матвіївна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гаврюшенко.

Атталія Матвіївна Гаврюшенко (7 січня 1927, м. Охтирка, нині Сумська обл. — 4 червня 2013, м. Рівне) — українська режисерка та акторка. Режисерка народного аматорського молодіжного театру. Почесна громадянка Рівного (2012).

Гаврюшенко Атталія Матвіївна
Народилася	7 січня 1927(1927-01-07)
Померла	4 червня 2013(2013-06-04) (86 років)
Діяльність	акторка

Життєпис

Народилася 7 січня 1927 року у сім’ї директора Охтирської дитячої колонії, письменника, члена літературної організації «Плуг» Матвія Лукича Довгополюка та вчительки Анни Михайлівни. У 1937 році батько був заарештований як «ворог народу» і загинув в таборі ГУЛАГу.

У 15 років Атталія захопилася театральним мистецтвом. Працювала акторкою Охтирського драматичного театру; у 1945—1958 рр. — акторкою Тернопільського драматичного театру, де зустріла Анатолія Гаврюшенка, з яким одружилася.

1950 року закінчила Кременецький педагогічний інститут (нині Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка)^[1].

До 1966 року була акторкою Дрогобицького, Коломийського, Сумського театрів, згодом з родиною переїхала до Рівного. Довгий час працювала провідною артисткою у Рівненському обласному академічному музично-драматичному театрі^[2][3].

Понад 40 років керувала народним аматорським молодіжним театром (колишній студентський театр Рівненського педінституту, який нині базується у Палаці культури «Текстильник» міста Рівне)^[4]. Іноді сама грала у виставах очолюваного нею театру — зокрема, у «Поминальній молитві». У 2007-му вона зіграла головну роль у комедії власної постановки «Дивна місіс Севідж»^[3][2].

Померла 4 червня 2013 року.

Вибрані ролі

• Нора (в однойменній п’єсі Г. Ібсена),
• Палагна («Тіні забутих предків» за М. Коцюбинським),
• Мати («Маруся Богуславка» М. Старицького).

Відзнаки

• Почесний знак «За заслуги перед містом» II ступеню (2005)

• Звання Почесний громадянин міста Рівного (2012)^[4]

Увічнення пам′яті

Нині Народний молодіжний театр, створений Атталією Гаврюшенко, носить її ім′я^[5].

У січні 2024 року у Рівному відкрили пам’ятний знак (меморіальну дошку) на честь подружжя Атталії та Анатолія Гаврюшенків (автор Микола Сівак)^[6].