Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Гадючник болотяний
вид рослин З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Гадю́чник боло́тяний, також лаба́зник[1], гадю́чник в'язоли́стий (Filipendula ulmaria (L.) Maxim.), гадючник оголений як Filipendula denudata[2] — за морфологічними ознаками близький до гадючника звичайного.
Remove ads
Морфологічна характеристика
Багаторічна трав'яниста рослина 1-1,2 м заввишки. Має товсте дерев'янисте повзуче кореневище без бульб. Листки переривчасто-перисті з великим 3-5-роздільним кінцевим сегментом, бокових часток 25 пар. Зверху листки голі, зелені; зісподу з густим і тонким сіро- або білоповстистим запушенням. Чашолистків і пелюсток по п'ять (рідко шість). Квітки жовтувато-білі.
Екологія та поширення
Росте в заболочених листяних лісах, вільшняках, на лісових еутрофних болотах, у заплавних дібровах. Рослина тіньовитривала. Поширена по всій Україні, але на півдні трапляється рідше. Цвіте у червні — липні.
Хімічний склад
У рослині знайдено дубильні речовини, летку олію з саліциловим альдегідом, геліотропін, аскорбінову та саліцилову кислоти, барвні речовини.[3]
Застосування
З лікувальною метою застосовують траву гадючника, яку збирають під час цвітіння (у червні-липні). Корені викопують рано навесні або пізно восени. Сировину добре висушують (корені попередньо миють та подрібнюють) і зберігають у щільній упаковці.
У народній медицині корені гадючника в'язолистого застосовують для лікування ревматизму, запалення верхніх дихальних шляхів, геморою, запалення сечових шляхів, для промивання гнійних ран, виразок, фурункулів[3].
Remove ads
Див. також
Примітки
Джерела
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads