Газети Японії

Історія

Перші японські газети з'явилися у 1860-х роках у найбільших містах країни — Едо (Токіо), Осаці та Кіото, а також міжнародних портах — Наґасакі, Йокогамі та Хьоґо. Ці газети розповідали, переважно, про міжнародні події й поділялися на перекладні, репринтні та англомовні^[1].

Перекладними називалися газети, перекладені з іноземних мов й відредаговані японською. До них належали «Урядова газета Батавія»^[2], «Урядова заморська газета»^[3], «Заморська газета»^[4], «Японська торговельна газета»^[5], «Японська газета»^[6] і «Міжнародна газета»^[7]. Перші дві були коментованими перекладами друкованого органу Голладської Ост-Індії «Яванська газета»^[8], видані в лютому 1862 року Центром іноземних досліджень сьоґунату Токуґава. Решта газет випускалися приватиними перекладачами, переважно на основі англомовних газет міста Йокогама^[1].

Репринтними газетами були газети, передруковані з ієрогліфічних китайських видань в японському урядовому Центрі просвітництва. Китайські газети і журнали проходили перевірку японської цензури на наявність матеріалів пов'язаних із забороненим в Японії християнством. До репринтних газет відносилися «Урядовий світовий вісник»^[9], «Урядова всесвітня збірка»^[10], «Урядова гонконгська газета»^[11], «Новини звідусіль»^[12][1].

Англомовні газети видавалися іноземцями в Японії. Найстарішою з них була «The Nagasaki Shipping List and Advertiser», що виходила з 22 червня 1861 року. З жовтня того ж року її перейменували на «The Japan Herald» і продовжували випускати до вересня 1914 року. Серед інших популярних газет значилися йокогамські «The Japan Commercial News» та «The Japan Times», на основі яких видавалися перекладні газети^[1].

Перші японські газети, що були упорядковані японцями і описували події в Японії, побачили світ 1868 року. Приводом для цього стала громадянська війна Босін 1868 — 1869 років, в якій Імператорські урядові сили та самурайська опозиція використовували пресу для власної пропаганди. В урядовому Кіото виходив «Щоденник Великої державної ради»^[13], а в опозиційному Едо — «Світова газета»^[14] Янаґави Сюнсая та «Ріки й озера»^[15] Фукуті Ґенітіро. Після захоплення Едо урядовою армією усі місцеві газети були заборонені, однак 1869 року, з вщуханням війни, новий Імператорський уряд видав дозвіл на створення нових і відтворення старих газет^[1].