Гамалія Микола Федорович (молодший)

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гамалія.

Микола Федорович Гамалія (6 вересня 1932, Чита — 14 червня 2016, Київ) — український науковець-онколог, фотобіолог, фахівець з лазерної медицини. Доктор біологічних наук (1973), професор (1978). Лауреат Державної премії УРСР в галузі науки і техніки (1972). Засновник української лазерної онкології, впроваджувач в Україні фотодинамічної терапії, автор концепції незорової фоточутливості клітин в організмі людини.

Микола Гамалія
Народився	6 вересня 1932(1932-09-06) Чита, РРФСР
Помер	14 червня 2016(2016-06-14) (83 роки) Київ, Україна
Діяльність	біолог
Alma mater	Київський державний університет імені Тараса Шевченка (1955)
Галузь	онкологія, фотобіологія, лазерна медицина
Заклад	Київський державний університет імені Тараса Шевченка (1958—1963) Інститут проблем онкології АН УРСР (пізніше — Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології імені Р. Є. Кавецького НАН України; 1963—2016)
Посада	науковий співробітник, завідувач лабораторії (відділу)
Вчене звання	професор (1978)
Науковий ступінь	доктор біологічних наук (1973)
Науковий керівник	Михайло Ротмістров
Відомі учні	Лариса Сківка
Відомий завдяки:	заснуванню української лазерної онкології, впровадженню в Україні фотодинамічної терапії, авторству концепції незорової фоточутливості клітин в організмі людини
Діти	Віра Гамалія,Катерина Гамалія, Ольга Гамалія
Нагороди

Понад пів століття — науковий співробітник Інституту проблем онкології АН УРСР (пізніше — Інституту експериментальної патології, онкології і радіобіології імені Р. Є. Кавецького НАН України; 1963—2016), з яких 45 років — завідувач відділу клітинної фотобіології та фотомодуляції росту пухлин. Автор понад 300 наукових робіт, учень професора Михайла Ротмістрова та академіка Ростислава Кавецького^[1].

Життєпис

Народився 6 вересня 1932 року в місті Чита, РРФСР.

У 1955 році закінчив кафедру мікробіології Київського державного університету імені Тараса Шевченка, працював на кафедрі декілька років. У 1963 році закінчив аспірантуру при ній і здобув науковий ступінь кандидата біологічних наук, захистивши дисертацію на тему «Изучение новых синтетических антикандидозных препаратов и механизма действия салициланилида» (науковий керівник — професор Михайло Ротмістров)^[2].

Після закінчення аспірантури розпочав роботу в Інституті проблем онкології АН УРСР (ІПО; пізніше — Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології імені Р. Є. Кавецького НАН України, ІЕПОР). З 1971 року — засновник і завідувач першої в СРСР лабораторії з вивчення біологічної та лікувальної дії лазерного випромінювання (пізніше — відділ клітинної фотобіології та фотомодуляції росту пухлин)^[3].

У 1973 році захистив дисертацію та здобув науковий ступінь доктора біологічних наук. У 1978 році затверджений у вченому званні професора. В останні роки життя керував лабораторією квантової нанобіології^[4].

Жив у Києві, в будинку № 3 на вулиці Ентузіастів^[5]. Помер після важкої тривалої хвороби на 84-му році життя 14 червня 2016 року.

Родина

Докладніше: Гамалії

• Прадід — лікар, статський радник Михайло Гамалія (1749—1830).
• Дід — науковець-мікробіолог, епідеміолог, доктор медицини Микола Гамалія (1859—1949).
• Батько — військовий лікар, бактеріолог-інфекціоніст Федір Гамалія (1903—1998)^[6].
• Виховав трьох доньок, зокрема історика науки і техніки, доктора історичних наук Віру Гамалія та історика мистецтва, доктора мистецтвознавства Катерину Гамалія.

Наукова діяльність

Автор понад 300 наукових робіт. Науковий керівник близько 15 кандидатів наук. Серед учнів Миколи Гамалії, зокрема, професор Лариса Сківка^[2].

У середині 1960-х років в ІПО організував під керівництвом академіка Ростислава Кавецького і очолив групу культури тканин і структури пухлинної клітини, в якій досліджував процеси ураження внутрішньоклітинних органел протипухлинними препаратами. Тоді ж в ІПО стартував «лазерний проєкт», до якого долучилась і наукова група під керівництвом Миколи Гамалії^[7].

У 1967 році, як перспективний молодий науковець, отримав грант Міжнародного агентства з дослідження раку та став першим київським біологом, який відправився у наукове відрядження до США. Протягом року (вересень 1967—вересень 1968) працював в місті Пасадіна поблизу Лос-Анджелесу, в лабораторії тканинних культур доктора Дональда Раундса. За результатами роботи в Америці Миколою Гамалією вже в Києві була створена мікропроменева установка за зразком американської для внутрішньоклітинного лазерного впливу. Лазерне клінічне відділення, засноване науковцем в ІПО після повернення із США, спеціалізувалось на терапії пухлин шкіри інфрачервоним лазерним випромінюванням за допомогою лазеру Nd:YAG^[7].

У 1970-х роках нобелівський лауреат Олександр Прохоров доручив групі Миколи Гамалії тестувати створений ним диспрозієвий лазер^[8]. У 1971 році М. Ф. Гамалія заснував першу в СРСР лабораторію з вивчення біологічної та лікувальної дії лазерного випромінювання. Очолював науковий напрям біологічної дії лазерів. Під керівництвом професора Гамалії були розроблені методи лазерної терапії пухлин і передпухлинних захворювань шкіри, молочної залози, шийки матки, метод внутрішньосудинного лазерного опромінення крові^[9].

У 1972 році, спільно з колегами, нагороджений Державною премією УРСР в галузі науки і техніки «за розробку та впровадження у практику закладів охорони здоров'я радіоізотопної і лазерної апаратури, а також комплексу методик для біологічних досліджень, діагностичного та лікувального застосування»^[10]. На початку 2000-х років першим в Україні впровадив у лікувальну практику метод фотодинамічної терапії пухлин, розробив концепцію незорової фоточутливості клітин в організмі людини. В останні роки життя, керуючи лабораторією квантової нанобіології, досліджував лікування онкологічних захворювань за допомогою біонанотехнологій^[1].

Заступник голови Проблемної комісії з використання лазерів в медицині при Академії медичних наук СРСР (1972—1984). Експерт Всесвітньої організації охорони здоров'я з неіонізуючої радіації (1986—1991). З 1999 року — заступник головного редактора часопису «Фотобіологія та фотомедицина»^[1].

Науковий доробок (частковий)

• Изучение новых синтетических антикандидозных препаратов и механизма действия салициланилида: диссертация кандидата биологических наук : 03.00.00. — Киев, 1963. — 330 с. : ил.
• Кавецкий Р. Е., Чудаков В. Г., Гамалея Н. Ф. Некоторые результаты изучения биологического действия луча лазера в опытах на животных и культурах тканей // Годичная научная конференция Киевского НИИ ЭКО (6-9.06.1966 г.): Тезисы докладов.- Киев, 1966. — С. 39-42.
• Кавецький Р. Е., Гамалея М. Ф. Дія радіації лазера на клітини тканинних культур // Доповiдi АН УРСР. Серiя Б. Геологiя, геофiзика, хiмiя i бiологiя. — 1967.- № 11. — С. 1042—1046.
• Кавецкий Р. Е., Гамалея Н. Ф. Повреждение лазером опухолевых клеток в однослойных культурах // Культура тканей в онкологии.- М., 1968.- С. 237—241.
• Гамалея Н. Ф., Пасечник О. Ф. Действие радиации рубинового и неодимового лазеров на беспигментные клетки в культуре ткани // Бюллетень экспериментальной биологии и медицины.- 1969.- Т. 67, № 2.- С. 58-62.
• Кавецкий Р. Е., Чудаков В. Г., Сидорик Е. П., Гамалея Н. Ф., Когут Т. С. Лазеры в биологии и медицине.- Киев: Здоровье, 1969.- 258 с.
• Лазеры в эксперименте и клинике / [Предисл. акад. Р. Е. Кавецкого]. — Москва: Медицина, 1972. — 232 с., 5 л. ил. : ил.
• Gamaleia, N. F. Laser Biomedical Research in the USSR // Laser Applications in Medicine and Biology / Ed. M. L.Wolbarsht. — New York — London: Plenum Press, 1977. — V. 3, ch. 1. — P. 1-173.
• Применение методов и средств лазерной техники в биологии и медицине: Тр. всесоюз. конф. / [Редкол.: Н. Ф. Гамалея (отв. ред.) и др.]. — Киев: Наук. думка, 1981. — 275 с.
• Gamaleia N. F., Polischuk E. I. Laser Treatment of Cancer and Precancerous Conditions in Dermatology and Gynaecology // New Frontiers in Laser Medicine and Surgery / Ed. K. Atsumi. — Amsterdam — Oxford — Princeton: Excerpta Medica, 1983. — Ch. 5. — P. 153—160.
• Действие низкоэнергетического лазерного излучения на кровь: (Тез. всесоюз. конф., 27-29 сент. 1989 г., г. Киев) / [Редкол.: Н. Ф. Гамалея (отв. ред.) и др.]. — Киев: Б. и., 1989. — 218 с.
• Низкоэнергетические лазеры в эксперименте и клинике / [Альперин Л. Я., Булгакова Г. И., Гамалея Н. Ф. и др.]; Под общ. ред. М. Г. Масловой, В. М. Черток. — Владивосток: Изд-во Дальневост. ун-та, 1991. — 217,[3] с., [12] л. ил.
• Гамалея Н. Ф. Механизмы биологического действия излучения лазеров // Лазеры в клинической медицине (руководство для врачей) / Под ред. проф. С. Д. Плетнева. — М.: Медицина, 1996. — C. 51-97.
• Использование аминолевулиновой кислоты в качестве фотосенсибилизатора для фотодинамической терапии опухолей (доклинические исследования) // Онкология. 2004. Т. 6, № 3
• Гамалія М. Ф., Лісняк І. О., Новиченко Н. Л., Шишко Є. Д., Прокопенко І. В., Петраківський О. А., Холін В. В. Створення та експериментальна апробація нового антитіло-кон'югованого сенсибілізатора для фотодинамічної терапії пухлин // Фотобіологія та фотомедицина. — 2007. — Т. 5, № 1-2. — C. 76–82.
• Гамалія М. Ф. Фотодинамічна терапія пухлин // Онкологія. Вибрані лекції для студентів і лікарів / За редакцією В. Ф. Чехуна. — Київ: Здоров'я України, 2010. — С. 583—596.
• Штонь И. А., Ермак П. В., Гамалея Н. Ф. Использование нанотехнологий в фотодинамической терапии опухолей // Фотобіологія та фотомедицина. — 2011. — Т. 9, № 2. — С. 53–69.

Авторські свідоцтва на винаходи (у співавторстві)

• 1996 — «Спосіб лікування раку молочної залози»
• 1997 — «Зонд для лазерної терапії захворювань внутрішніх порожнистих органів»
• 2011 — «Спосіб фотодинамічної терапії злоякісних пухлин»
• 2014 — «Спосіб опромінення пухлини методом лазерного сканування в фотодинамічній терапії»
• 2015 — «Спосіб діагностики в-клітинного хронічного лімфолейкозу»
• 2016 — «Спосіб модифікованої фотодинамічної терапії з вибірковим лазерним скануванням залежно від наявності флюоресценції»