Гангеблов Олександр Семенович

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Гангеблов.

Гангеблов Олександр Семенович (17 червня 1801, Богодарівка, Верхньодніпровський повіт, Катеринославська губернія, нині Дніпропетровська область — 1891, Богодарівка, Верхньодніпровський повіт, Катеринославська губернія) — декабрист, мемуарист, поручик лейбгвардії Ізмайлівського полку.

Олександр Семенович Гангеблов
Гангеблов Александр Семенович
Народився	1 (13) січня 1801 або 17 червня 1801(1801-06-17)[1]  Богодарівка, Верхньодніпровський повіт, Російська імперія
Помер	14 (26) грудня 1891 (90 років) або 26 грудня 1891(1891-12-26)[1] (90 років)  Богодарівка, Верхньодніпровський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія
Громадянство	Російська імперія
Діяльність	офіцер, військовослужбовець
Галузь	військова служба[2] і мемуарна літератураd[2]
Знання мов	російська[2]
Суспільний стан	шляхтич[d][1]
Військове звання	поручик
Батько	Гангеблов Семен Єгорович
Мати	Манвелова Катерина Спирідонівна
Медіафайли у Вікісховищі

Народився у родині російського військового, генерал-майора Гангеблова Семена Єгоровича (з роду грузинських дворян Гангеблідзе) та княжни Катерина Спирідонівни Манвелової (з давнього сербського княжого роду Манвелових та шляхетського роду Чорба).

Біографія

Виховався в Одеському інституті під опікою герцога Рішельє з 10 до 12 років та в Пажеському корпусі.

З 2 липня 1813 — паж.

З 4 лютого 1820 — камерпаж.

З 26 березня 1821 — прапорщик лейбгвардії Ізмайлівського полку.

З 21 квітня 1822 — підпоручик.

З 18 червня 1825 — поручик.

З 1825 — член Петербурзького осередку Південного товариства, брав участь в діяльності Північного товариства.

23 грудня 1825 — арештовано в Петергофі. Утримувався в Кронштадті та Петропавлівській фортеці.

27 липня 1826 — переведено до Владикавказького гарнізонного полку.

13 жовтня 1826 — звільнено з ув'язнення за найвищим повелінням та відправленням на Кавказ.

Учасник Російсько-перської війни 1826—1828 та Російсько-турецької війни 1828—1829, учасник штурму Ерівані.

6 червня 1832 — звільнено зі служби поручиком з умовою постійного проживання в Богодарівці без права в'їзду в столиці.

Наприкінці 1837 року верхньодніпровський повітовий ватажок дворянства клопотався про помилування Гангеблова. Клопотання задовільнили, але без права вступати на виборну службу.

У жовтні 1850 Гангеблов поновив клопотання про участь у дворянських виборах і отримав дозвіл у листопаді 1850.

У 1860-1880-х проживав у місті Верхньодніпровську, Катеринославської губернії.

На початку 1860-х — мировий посередник.

Поховано в Богодарівці, могила не збереглася.

Мав дочку.

Залишив після себе книгу спогадів про батька, родину та сучасників, свою участь у декабристському русі^[3].