Ганкевич Климентій Миколайович

Климентій Миколайович Ганке́вич (2 вересня 1842, с. Настасів, нині Тернопільського району Тернопільської області — 14 листопада 1924, Чернівці) — український мовознавець, філософ, педагог, психолог. Доктор філософії і вільних наук (1868).

Ганкевич Климентій Миколайович
Народився	2 вересня 1842(1842-09-02)[1]  Настасів, Тернопільський округ, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія
Помер	14 листопада 1924(1924-11-14) (82 роки) або 14 лютого 1924(1924-02-14)[1] (81 рік)  Чернівці, Румунське королівство, Румунія
Діяльність	філолог
Alma mater	ЛНУ ім. І. Франка
Заклад	ЧНУ імені Юрія Федьковича
Науковий ступінь	доктор філософії

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ганкевич.

Біографія

Народився 2 вересня 1842 року в с. Настасів, нині Тернопільського району Тернопільської області, Україна.

Навчався в Тернопільській ц.-к. гімназії, яку закінчив у 1861 році.^[2] За іншими даними, навчався в Бережанській гімназії.^[3] У 1861 році вступив,^[2] а в 1866 році закінчив семінарію УГКЦ у Львові (1866), навчався у Львівському університеті.^[4]

Від 1868 року учителював у гімназіях Перемишля, Бережан, Станиславова (нині Івано-Франківськ), Чернівців.

Був в опозиції до польських партій, його обирався членом повітової ради у Станиславові (1872).

У Чернівцях розгорнув активну громадсько-культурну діяльність, зокрема в товариствах «Руська бесіда» та «Руська Рада», останню з часом очолив. 1875–1890 — у Чернівецькому університеті: секретар, викладач з української літератури, філософії, та психології засновник і керівник академічного товариства «Союз» при Університеті.

1887 очолив редакцію релігійної газети «Мир».

Наукова діяльність

Наукові праці К. Ганкевича з філології, філософії та психології друкували в українській, німецькій і польській періодиці. Окремими виданнями вийшли:

• «Психологія» (1868),
• «Grundzüge der slavischen Philosophie» («Нариси слов'янської філософії», 1869; 1873; розділ із неї «Філософія в українців» перекладено українською мовою й оприлюднено у вид. Збірник Харківського історико-філологічного товариства. Нова серія. — Харків, 1998. — Т. 6. — С. 153—166),
• «Короткий нарис психології для ужитку в школах середніх» (1874),
• «Życie, pisma, system filozoficzny Bronisława Trentowskiego» (1871),
• «Система наголосів у мовах: санскритській, грецькій і українській» (1875),
• «Археологічно-бібліографічна виставка Ставропігійського Інституту» (1888),
• «Katalog dokumentów odnoszących się do Fedorowiczów w archiwum okcńskiem» (1890).

Дослідження К. Ганкевича про наголос в українській мові продовжили мовознавці Іван Верхратський, Ян Гануш.

У наукових працях з філософії виступав проти матеріалізму і дотримувався так званого реального ідеалізму. У релігійно-філософських питаннях стояв на суто християнських позиціях. Учасник світового конгресу психологів (Мюнхен, 1896). Підтримував наукові зв'язки з багатьма європейськими вченими.

Не раз бував у селі Вікно (нині Гримайлівської селищної громади Тернопільської області), де опрацьовував архів і мистецький збірник Володислава Федоровича.

Написав книги німецькою мовою «Килимова ткацька фабрика і килимова школа Володислава Федоровича у Вікні» (1894) і «Володислав Федорович: Факти та замітки до його становища і діяльності» (1909).

Праці

• Психологія. 1868;
• Про народну філософію малорусинів, 1875;
• Історія і критика матеріалізму і дарвінізму. 1877;
• До питання вивчення українського наголосу. 1877;
• Найновіший філософський рух у слов'ян. 1880;
• Реалізм у літературі і науці. 1882;
• До питання народної етимології в українській мові. 1888.