Ганс-Адольф Прюцманн

Ганс-Адольф Прюцманн (нім. Hans-Adolf Prützmann; 31 серпня 1901, Толькеміт — 21 травня 1945, Люнебург) — військовий і поліцейський діяч Німеччини, обергруппенфюрер СС, генерал поліції і військ СС. Займаючи найвищий пост в латвійській окупаційної адміністрації, відповідальний за приміщення в гетто і подальше знищення десятків тисяч євреїв республіки.

Ганс-Адольф Прюцманн
нім. Hans-Adolf Prützmann
Бригадефюрер СС Прюцманн (1933/34).
Народився	31 серпня 1901(1901-08-31)[1][2]  Толькмицько, Ґміна Толькмицько, Ельблонзький повіт, Вармінсько-Мазурське воєводство, Польща
Помер	21 травня 1945(1945-05-21)[1] (43 роки)  Люнебурґ, Провінція Ганновер, Вільна держава Пруссія  ·отрути
Країна	Німеччина
Діяльність	політик
Alma mater	Геттінгенський університет
Знання мов	німецька
Учасник	німецько-радянська війна
Членство	СА і СС[3]
Посада	депутат Рейхстагу Веймарської республікиd і депутат рейхстагу Третього рейхуd
Військове звання	обергруппенфюрер
Партія	Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Нагороди	Золотий німецький хрест Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року» Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» Золотий партійний знак НСДАП Медаль «За вислугу років у СС» (12 років) Медаль «За вислугу років у СС» (8 років) Медаль «За вислугу років у СС» (4 роки) Медаль «За вислугу років в НСДАП» Медаль «За вислугу років в НСДАП» Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами Орден Заслуг (Угорщина)defaultКомандорський хрест із зіркою ордена Заслуг (Угорщина) Почесний кут старих бійців Кільце «Мертва голова» Спортивний знак СА Німецька імперська відзнака за фізичну підготовку Нагрудний знак «За боротьбу з партизанами»
Медіафайли у Вікісховищі

біографія

Закінчив гімназію, потім вивчав сільське господарство в Геттінгені. У 1918 році вступив у фрайкор. У 1923 році взяв участь у придушенні повстання у Верхній Сілезії. Потім протягом семи років працював сільськогосподарським чиновником в провінціях Померанія, Бранденбург і Східна Пруссія. У 1929 році вступив в СА. У 1930 році покинув СА і вступив в СС в тому ж році (посвідчення №3 002). У той же час вступив в НСДАП (партійний квиток №142 290). Депутат рейхстагу.

Працював керівником оберабшніта СС «Південно-Захід» в Штутгарті, з березня 1937 року по травень 1941 був керівником оберабшніта «Північно-Схід» в Кенігсберзі. З червня по жовтень 1941 року — керівник СС і поліції на півночі Росії. Цей же пост він займав в Україні і Південній Росії до літа 1944 року. Влітку 1944 року командував кампфгруппой «Прютцман» на Україні, був нагороджений Німецьким хрестом у золоті. З червня по листопад 1941 року — вищий керівник СС в окупованій Латвії, відповідальний за відправку десятків тисяч євреїв у гетто в великих містах Латвії і їхнє знищення. У вересні 1944 року був призначений Генріхом Гіммлером генерал-інспектором спеціальної оборони, керував створенням організації «Вервольф». Маючи досвід в боротьбі з партизанським рухом в Україні, планував навчати членів організації тактиці радянських партизан. На початку 1945 року за наказом Гіммлера організував вбивство бургомістра Аахена Франца Оппенгофа, призначеного на цю посаду американцями. Незадовго до кінця війни потрапив в полон до союзників. Покінчив життя самогубством у в'язниці в Люнебурзі 21 травня 1945 року.

Звання

• Штурмфюрер СС (10 листопада 1930)
• Штурмбаннфюрер СС (3 серпня 1931)
• Штандартенфюрер СС (1 січня 1932)
• Оберфюрер СС (26 червня 1933)
• Бригадефюрер СС (9 листопада 1933)
• Группенфюрер СС (28 лютого 1934)
• Обергруппенфюрер СС і генерал поліції (9 листопада 1941)
• Генерал військ СС (1 липня 1944)

Нагороди

• Почесний кут старих бійців
• Німецька імперська відзнака за фізичну підготовку в сріблі
• Спортивний знак СА в бронзі
• Кільце «Мертва голова»
• Почесна шпага рейхсфюрера СС
• Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
• Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938»
• Золотий партійний знак НСДАП (30 січня 1939)
• Медаль «За вислугу років у НСДАП» в бронзі та сріблі (15 років)
• Медаль «За вислугу років у СС» 4-го, 3-го і 2-го ступеня (12 років)
• Хрест Воєнних заслуг
  • 2-го класу з мечами (10 вересня 1940)
  • 1-го класу з мечами (1 березня 1943)
• Залізний хрест
  • 2-го класу (9 жовтня 1941)
  • 1-го класу (20 січня 1943)
• Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
• Орден Заслуг (Угорщина), командорський хрест із зіркою
• Нагрудний знак «За боротьбу з партизанами»
• Німецький хрест в золоті (16 червня 1944)

Література

• Ernst Klee: Das Personenlexikon zum Dritten Reich. Fischer, Frankfurt am Main 2007. ISBN 978-3-596-16038-8. (Aktualisierte 2. Auflage)
• Ruth Bettina Birn: Die Höheren SS- und Polizeiführer. Himmlers Vertreter im Reich und in den besetzten Gebieten. Droste Verlag, Düsseldorf, 1986. ISBN 3-7700-0710-7
• Ezergailis A. The Holocaust in Latvia 1941—1944 — The Missing Center, pages xix, 6, 153, 206, 208, 225, 240, 264,347, Historical Institute of Latvia (in association with the United States Holocaust Memorial Museum) Riga 1996 ISBN 9984-9054-3-8
• Romuald Karmakar: „Das Himmler-Projekt“, DVD 2000, Berlin, ISBN 3-89848-719-9