Ганс-Рудольф Резінг

Ганс-Рудольф Резінг (нім. Hans-Rudolf Rösing; 28 вересня 1905, Вільгельмсгафен — 16 грудня 2004, Кіль) — німецький офіцер-підводник, капітан-цур-зее крігсмаріне, контр-адмірал бундесмаріне. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Ганс-Рудольф Резінг
Контр-адмірал Резінг (1963).
Народився	28 вересня 1905(1905-09-28)[1][2][3]  Вільгельмсгафен, Віттмунд, Aurich Government Regiond, Провінція Ганновер, Прусське королівство, Німецька імперія[1][2][3]
Помер	16 грудня 2004(2004-12-16)[1][2] (99 років)  Кіль, Німеччина[1][2]
Країна	Німеччина
Діяльність	підводник, солдат, солдат, перекладач, офіцер ВМФ Німеччини
Alma mater	Військово-морська академія Мюрвікаd (23 березня 1927)[4]
Знання мов	німецька
Заклад	Delius Klasing Verlagd і Naval Historical Teamd
Учасник	Друга світова війна[5][3]
Членство	Deutscher Hochseesportverband HANSAd і Міжсоюзницька конфедерація офіцерів запасу (31 липня 1968)
Військове звання	контр-адмірал[d] і капітан 1-го рангу[d][3]
Нагороди	Лицарський хрест Залізного хреста Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу Хрест «За військову доблесть» (Італія) Командор ордена Корони Італії Командор ордена За заслуги перед ФРН Нагрудний знак підводника
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

1 квітня 1925 року вступив на флот. Служив на легких крейсерах «Німфа» і «Кенігсберг». Уже в 1930 році виявився в числі морських офіцерів, яким була доручена робота з відтворення підводного флоту. Займався розміщенням замовлень на будівництво підводних човнів на закордонних верфях. Потім командував навчальними підводними човнами S-15 і S-3, керував підводного школою. З 21 вересня 1935 року командував підводним човном U-11, в 1937 році — U-35, з жовтня 1937 по серпень 1938 року — U-10. У 1937 році здійснив плавання до Азорських островів. У 1938 році служив в торпедній інспекції, де займався тестуванням нових торпед.

З грудня 1938 року — командир 5-ї флотилії підводних човнів (розформована в грудні 1939 року). З січня 1940 року — командир 7-ї флотилії. 21 травня 1940 року призначений командиром підводного човна U-48, на якому зробив 2 походи (провівши в морі в цілому 57 днів) в Північну Атлантику. Всього за час військових дій потопив 12 кораблів загальною водотоннажністю 60 701 брт і пошкодив 1 корабель водотоннажністю 5 888 брт.

Date	Назва корабля	Тип	Тоннаж	Вантаж	Екіпаж	Загинули	Країна	Конвой
5 червня 1940	Stancor	Торговий пароплав	798	300 тонн риби	19	0	Британська імперія
7 червня 1940	Frances Massey		4,212	7500 тонн залізної руди	35	34
	Eros (пошкоджений)		5,888	301 тонна міді, 108 тонн ферохрому і 200 тонн стрілецької зброї	62	0
11 червня 1940	Violando N. Goulandris		3,598	Пшениця	28	6	Королівство Греція
19 червня 1940	Tudor	Торговий теплохід	6,607	3800 тонн сталі і 600 тонн генеральних вантажів	39	1	Норвегія	HG-34F
	Baron Loudoun	Торговий пароплав	3,164	5050 тонн залізної руди	33	3	Британська імперія
	British Monarch		5,661	8200 тонн залізної руди	40	40
20 червня 1940	Moordrecht	Тепловий танкер	7,493	10 200 тонн мазуту	29	25	Нідерланди	HX-49
16 серпня 1940	Hedrun	Торговий пароплав	2 325	3009 тонн вугілля	29	8	Швеція	OB-197
19 серпня 1940	Ville de Gand	Пасажирський пароплав	7 590	1000 тонн снарядів	54	14	Бельгія
24 серпня 1940	La Brea	Паровий танкер	6 665	9410 тонн мазуту	33	2	Британська імперія	Конвой HX 65
25 серпня 1940	Athelcrest	Тепловий танкер	6 825	10 125 тонн дизельного палива	36	30		Конвой HX 65A
	Empire Merlin	Торговий пароплав	5 763	6830 тонн сірки	36	35

3 вересня 1940 року призначений офіцером зв'язку ВМФ при командуванні італійськими підводними човнами в Бетасомі. У березні-серпні 1941 року командував 3-ю флотилією підводних човнів. У липні 1942 року призначений командувачем підводними човнами на Заході: йому підпорядковані всі підводні човни, що діяли з баз у Франції (за винятком Середземного моря). В кінці 1944 року штаб Резінга був переведений до Норвегії. У травні 1945 року здався союзникам. У 1946 році звільнений.

У 1956 році вступив на службу в ВМС ФРН. З 1957 року —командувач військово-морським відділом «Нордзе», з 1962 року — командувач 1-го військового округу ВМС. У 1965 вийшов у відставку.

Звання

• Кандидат в офіцери (31 березня 1924)
• Кадет (1 квітня 1925)
• Фенріх-цур-зее (1 квітня 1926)
• Обер-фенріх-цур-зее (1 травня 1928)
• Лейтенант-цур-зее (1 жовтня 1928)
• Оберлейтенант-цур-зее (1 квітня 1930)
• Капітан-лейтенант (2 квітня 1935)
• Корветтен-капітан (1 липня 1939)
• Фрегаттен-капітан (1 лютого 1943)
• Капітан-цур-зее (1 квітня 1943)
• Адмірал флотилії (27 липня 1961)
• Контрадмірал (13 листопада 1962)

Нагороди

• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го і 3-го класу (12 років)
• Залізний хрест
  • 2-го класу (13 лютого 1940)
  • 1-го класу (3 липня 1940)
• Двічі відзначений у Вермахтберіхт (22 червня і 26 серпня 1940)
• Нагрудний знак підводника
• Лицарський хрест Залізного хреста (29 серпня 1940)
• Хрест «За військову доблесть» (Італія) з мечами (1 листопада 1941)
• Орден Корони Італії, командорський хрест (1 листопада 1941)
• Орден «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина», командорський хрест (8 березня 1966)

Література

• Залесский К. А. Кригсмарине. Военно-морской флот Третьего рейха. — М.: Эксмо, 2005. ISBN 5-699-10354-6
• Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939—1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9

Посилання

• Резінг на сайті uboat.net [Архівовано 28 липня 2020 у Wayback Machine.]