Гарбуз Володимир Васильович

Володимир Васильович Гарбуз (нар. 21 грудня 1951, с. Карапиші Миронівський район Київська область) — український художник. Член Національної спілки художників України від 1988 року. Неодноразовий номінант Національної премії України імені Т. Г. Шевченка.

Володимир Васильович Гарбуз
Володимир Гарбуз
Народження	21 грудня 1951(1951-12-21) (73 роки) с.Карапиші Миронівського р-ну Київської області
Національність	українець
Країна	Україна
Жанр	портрет, пейзаж
Навчання	Український поліграфічний інститут ім. І. Федорова
Діяльність	художник
Напрямок	книжкова та станкова ґрафіка, станковий живопис та монументальне мистецтво
Гарбуз Володимир Васильович у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гарбуз (прізвище).

Живописні та графічні роботи митця представлені в експозиціях низки українських та закордонних музеїв (Австралія, Канада, Польща, Словаччина), а також у приватних збірках.^[1]

Біографія

Володимир Гарбуз народився 21 грудня 1951 року в с. Карапиші Миронівського району Київської області. Батько був бригадиром-трактористом, найбільше виробляв трудоднів у колгоспі. Мати працювала на буряках. Після 8-го класу юний Гарбуз вступив на курси трактористів.^[2]

У 1969 році вступив до київського художньо-будівельного професійно-технічного училища № 5. У 1971 році призваний до лав Збройних сил СРСР. Військову службу проходив у спецчастині (м. Москва), що оформляла «ідеологічно важливі» об'єкти. Служили в ній майже самі українці.^[2]

Працював оформлювачем акціонерного товариства «Київоздоббуд» з 1972 по 1979 роки. У 1981 році одружився, а за рік народився син Андрій.

В період з 1979 по 1990 роки працював на Київському комбінаті монументально-декоративного мистецтва об'єднання «Художник». Відтоді — на творчій роботі. З 1986 року учасник республіканських мистецьких виставок.

У 1987 році закінчив відділ книжкового мистецтва Українського поліграфічного інституту імені Івана Федорова у Львові (викладач — Ф. Глущук).

Творчість

• 
  із циклу «Барви рідного краю»
• 
  «Мадонна»

Працює в галузі книжкової та станкової графіки, станкового живопису та монументального мистецтва.

Автор графічних серій на шевченківські теми — ілюстрацій до «Кобзаря», книг «Шевченко і вічність», «Стежками до світил», «Давидові псалми», а також олійних творів — «Катерина», «Перепоховання генія» та інші. Художник неодноразово говорив, що шевченківська тема є справою всього його життя.^[1]

Серед видань, ілюстрованих художником, — «Виклади давньослов'янських легенд, або Міфологія» Я. Головацького, «Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях» Г. Булашева, «Три сестри» О. Стороженка, збірка українських народних казок «Чортів млин» та багато інших.

Володимир Гарбуз — художник жанрово різноманітний, технічно багатогранний. Творам притаманний синтез традицій язичництва та духовних надбань християнської культури. У кожному сюжеті митця, за його власними словами, неодмінно є щось від «космічно-прабатьківського», від легендарної предковічної землі України. Особливо виразно це простежується в жанрі пейзажу. Цикл краєвидів Наддніпрянщини — це не пейзажі у традиційному розумінні. Радше це симфонія експресії та кольору.

Персональні виставки

Володимир Гарбуз (зліва) і Ніна Саєнко (справа) разом з мером Парраматти^[en] Давид Боржер^[en], під час виставки організовано Спілкою українських митців Австралії (НПВ), квітень 2000 року.

• Київ (1994, 1995, 1998, 2001–2004)
• Париж (Франція) (1990).
• Сідней (Австралія) (2000).