Гатчинський палац (яйце Фаберже)

Великоднє яйце «Гатчинський палац» — ювелірний виріб фірми Карла Фаберже, виготовлений на замовлення російського імператора Миколи II у 1901 році як традиційний подарунок на Великдень для матері імператора Марії Федорівни.^[1] Є одним із серії імператорських великодніх яєць, виготовлених Фаберже протягом 1885—1917 років.

Яйце Фаберже «Гатчинський палац»
Рік	1901
Замовник	Микола II
Перший власник	Марія Федорівна
Теперішній власник
Країна	США
Особа чи установа	Художній музей Волтерс, Балтимор
Рік придбання	1931
Дизайн та матеріали
Майстер	Михайло Перхін
Матеріали	золото, емаль, позолочене срібло, плоскі діаманти, гірський кришталь, перли, оксамитова підкладка
Висота	12,7 см
Ширина	9,1 см
Сюрприз
Мініатюрна модель Гатчинського палацу
Матеріали	золото чотирьох кольорів

Дизайн

Золота гільйошована поверхня яйця покрита емаллю молочного кольору і ділиться смужками перлів на дванадцять панелей, які декоровані витонченим візерунком із гірлянд, бантів, кошиків з квітами та інших класичних мотивів. Два великих плоских діаманти встановлені на обох кінцях яйця. Ймовірно, під ними були нанесені рік і монограма імператриці Марії Федорівни, які пізніше були видалені.^[2]

Всередині яйця — мініатюрна модель Гатчинського палацу

Сюрприз

Всередині яйця закріплена мініатюрна модель Гатчинського палацу, основної резиденції Марії Федорівни за межами Петербургу. Модель виготовлена із золота чотирьох кольорів майстром Михайлом Перхіним. Деталі палацу виконані неймовірно ретельно — можна розгледіти гармати, прапор, статую Петра I і елементи пейзажу, в тому числі дерева та квітники.^[1]

Історія

Продовжуючи традицію, започатковану батьком Олександром III, імператор Микола II щороку замовляв у Фаберже два ювелірних великодніх яйця як вишукані подарунки на Великдень для дружини і матері. Великоднє яйце «Гатчинський палац» було виготовлене для матері імператора, Марії Федорівни, і подароване 1 квітня 1901 року. Його вартість становила 5,000 рублів.

Яйце зберігалось в Анічковому палаці до 1917 року. Після революції невідомим чином потрапило до Олександра Половцева, російського емігранта в Парижі. У 1930 році його придбав Генрі Волтерс з Балтимору (Меріленд, США), а у 1931 році воно за заповітом перейшло у власність Художнього музею Волтерсів.^[1] З 1952 року перебуває в постійній експозиції музею.^[2]