Гаєвська-Денес Лідія Степанівна

Лі́дія Степа́нівна Гає́вська-Де́нес (англ. Lidia Hajewska-Denes, 22 липня 1909, Київ — 15 серпня 1989, Мельбурн) — українська громадська діячка, феміністка, освітянка, дитяча письменниця.

Гаєвська-Денес Лідія Степанівна
Народилася	22 липня 1909(1909-07-22)  Київ, Російська імперія
Померла	15 серпня 1989(1989-08-15) (80 років)
Діяльність	письменниця

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гаєвська.

Жертва сталінського терору.

Біографія

Народилась 22 липня 1909 року у Києві. Донька українського літературознавця Степана Гаєвського.

Навчалася у Київській гімназії, музичному інституті імені Миколи Лисенка, педагогічному факультеті Київського інституту народної освіти. Змалку вросла у гурт патріотичної української молоді, що вийшла з-під руки відомих педагогів Н. Дурдуківського і Марії Юркевич. Закінчивши педагогічний факультет Київського університету, стала навчати в середніх школах.^[1]

1931 року одружилася з Віктором Дубровським і через нього увійшла в товариство М. Павлушкова, Б. Матушевського, І. Багряного, О. Вишні, П. Тичини, В. Сосюри, М. Рильського і Б. Антоненка-Давидовича, що мало значний вплив на формування її світогляду. У зв'язку з арештом і розстрілом чоловіка Лідія Гаєвська зазнала переслідувань з боку окупаційної совєцької влади, Змушена була змінювати місце проживання.^[2]

Під час Другої світової війни Гаєвська працювала в управі одного з районів Києва, а потім опинилася на заході Україні. Велика мандрівка завела її з родиною до Німеччини. Тут вона включилась у працю над українською дітворою і дала великий внесок у творення українського дошкілля.^[1]

25 червня 1949 р. приїхала до Австралії, спочатку поселилися в Сіднеї, потім у Мельбурні. Від 1950 р. стала працювати в українському шкільництві, викладала в суботніх українських школах у Саншайні, потім у Мельбурні. Довголітня вчителька Братської то інших школах в Мельбурні, викладала на педагогічних та українознавчих курсах. Член Української Центральної Шкільної Ради Австралії та Методичної комісії,^[2] літературно-мистецького клубу імені Василя Симоненка.

Активізувалася в жіночих організаціях української еміграції, в 1955–1956 очолювала Союз Українських Організацій Австралії (СУОА),^[1] була головою Української Громади Вікторії (1956–1957). Довголітня голова Союзу українок Австралії (1964–1970, 1973–1983), репрезентувала СФУЖО на цьому далекому поселенні.^[1]

15 серпня 1989 р. померла в Мельбурні (Австралія).

Творчість

У 1965 році заснувала журнал Союзу українок Австралії «Наше слово». Авторка оповідань та інсценізацій для дітей, статей та репортажів в українській пресі.

Окремі видання:

• Гаєвська Л. Любі малята [Архівовано 23 липня 2015 у Wayback Machine.]. Серія “Улюбленим малятам” - [Без вид.], Елльванген, 1947. 16 ст.
• Гаєвська-Денес Л. Казки та оповідання [Архівовано 23 липня 2015 у Wayback Machine.]. Вид. Б. Ігнатова, Мельборн, 1958, 43 ст.
• Гаєвська-Денес Л. Ведмедики і зайчик [Архівовано 23 липня 2015 у Wayback Machine.]. Видавництво Союзу Українок Австралії “Наше Слово”, Мельборн, 1975. 10 ст.