Гейбель Карл-Георгій-Емілій Георгійович

Гейбель Карл-Георгій-Емілій Георгійович^[3] (25 вересня 1839 — після 12 травня 1912, Київ, Російська імперія) — лікар і фармаколог, професор і декан медичного факультету Київського університету.

Гейбель Карл-Георгій-Емілій Георгійович
Народився	25 вересня 1839(1839-09-25)[1]  Валка, Валкський повітd, Ліфляндська губернія, Російська імперія
Помер	12 травня 1912(1912-05-12)[1] (72 роки)
Країна	Німеччина
Діяльність	фармаколог, хімік, лікар, викладач університету
Alma mater	Дерптський імператорський університетd Дерптська гімназія
Галузь	медицина[2] і фармакологія[2]
Заклад	Імператорський університет Святого Володимира
Нагороди

Біографія

Народився в сім'ї Георга Бернгарда Гейбеля (1809-1846), повітового лікаря, та його дружини Емілії, з дому Мартинсен. Мав старшого брата, Євгена Августа (1837-1888), редактора газети.

У 1856 році Гейбель закінчив гімназію в Дерпті та поступив на медичний факультет Дерптського університету. Тут його вчителями були Рудольф Бухгайм^[en] та Карл Вільгельм фон Купффер^[en]. 1861 року він закінчив навчання та залишився готувати дисертацію доктора медицини. 1865 року тут він здобув ступінь доктора медицини під керівництвом Бухгайма.

У 1865 року він переїхав до Києва, де був призначений приват-доцентом на кафедрі загальної терапії та фармакології медичного факультету Київського університету.

У 1870 році був у відрядженні в німецьких лабораторіях. За результатами його досліджень 1871 року в Берліні вийшла стаття «Патогенез і симптоми хронічного отруєння свинцем» (нім. Pathogenese und Symptome der chronischen bleivergiftung). У 1872 році Гейбель знову був у відрядженні до Німеччини. У 1877 році він відвідав лабораторії та підприємства Берліна, Ерлангена, Страсбурга для покращення обладнання фармакологічної лабораторії. У 1889 році та на літніх канікулах 1891 року він знову відвідував Німеччину, Францію та Австро-Угорщину з метою вивчення їхніх фармакологічних лабораторій та хімічних підприємств.^[4].

Родина

Був одружений з Юлію Федорівною Вільде (Юліаною Шарлоттою Геленою Кароліною Вільде, 1841-1938). Вони мали двох синів: Конрада-Теодора (1867-1934), професора машинобудування та Віктора (1879-?), електроінженера.