Гель

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Гель (значення).

Гель (рос.гель, англ. gel, нім. Gel n) — напівтверда речовина, яка може мати властивості від м’якої та слабкої до твердої й міцної. Гелі визначаються як суттєво розбавлена зшита система, яка не проявляє текучості у стані спокою, хоча рідка фаза все ще може дифундувати крізь цю систему.

Схема агрегації частинок. Частинки розсіюються окремо в стабільній суспензії, в той час як вони агрегують в нестійкій суспензії. З ранніх до більш пізніх станів, агрегати ростуть в розмірах. Агрегація частинок, зокрема, може приводити до утворення гелей.

Гелі переважно складаються з рідини (за масою), але поводяться як тверді тіла завдяки тривимірній зшитій структурі всередині рідини. Саме зшивання у рідкому середовищі надає гелю його структуру (твердість) і забезпечує липкість (адгезію). Таким чином, гелі є дисперсією молекул рідини в твердому середовищі.

Слово gel було введено у вжиток у XIX столітті шотландським хіміком Томасом Ґремом, як скорочення від слова gelatine (желатин).

Точне наукове визначення: драглеподібні дисперсні системи, з просторовою структурою, в якій дисперсна фаза утворює ґраткову порувату просторову структуру, заповнену рідким дисперсійним середовищем.

Загальний опис

Колоїдна структурована система з досить малою граничною напругою зсуву, в якій дисперсна фаза утворює ґраткову порувату просторову структуру, заповнену рідким дисперсійним середовищем. Виникнення в об’ємі рідини такої просторової сітки зумовлюється: в колоїдних системах зчепленням частинок дисперсної фази; в розчинах полімерів — хімічним зшиванням лінійних макромолекул, або їх взаємним прониканням і переплетенням, що досягається тривимірною полімеризацією або поліконденсацією. Пр., желатин, розчинений у воді. При нагріванні протеїнові ланцюги желатину переплітаються і зшиваються, утворюючи просторову сітку, яка заповнена рідиною.

Виникнення в об'ємі рідини такої просторової сітки зумовлюється: в колоїдних системах зчепленням частинок дисперсної фази, в розчинах полімерів — хімічним зшиванням лінійних макромолекул, тривимірною полімеризацією або поліконденсацією. Це надає гелям досить малої граничної напруги зсуву, механічних властивостей твердих тіл. Гелям властиві пластичність і пружність, а також тиксотропні властивості. Гелі утворюються при коагуляції золів.

Різновиди

Гелі — колоїдні осади, що виходять при їх злипанні і затвердінні (коагуляції)

Залежно від типу розчинника (дисперсійного середовища) розрізняють:

• гідрогелі,
• алкогелі,
• бензогелі тощо.

Застосовують як флокулянти, адсорбенти, реагенти у технологіях інтенсифікації нафтовидобування заводненням тощо.

Реологічні властивості

Гідрогель

Гідрогель (рос. гидрогель; англ. hydrogel; нім. Hydrogel n) — гель, в якому дисперсійним середовищем є вода.

Органогель

Гель, у якому дисперсійним середовищем є органічна рідина.

Див. також

• Ліогель
• Гель для волосся
• Гастрономічні желе
• Аерогель
• гель-ефект
• Злипання частинок

Джерела

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
• Глосарій термінів з хімії / укладачі: Й. Опейда, О. Швайка ; Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Донецьк : Вебер, 2008. — 738 с. — ISBN 978-966-335-206-0.

Посилання

• ГЕЛІ [Архівовано 10 березня 2016 у Wayback Machine.] // Фармацевтична енциклопедія