Генеральний секретар Ради Європи

Генеральний секретар Ради Європи — адміністративний орган Ради Європи, один з чотирьох головних органів організації (на додаток до Комітету міністрів, Парламентської асамблеї та Конгресу місцевих і регіональних влад Європи).

Генеральний секретар Ради Європи Рада Європи
Посаду обіймає Ален Берсе від 18 вересня 2024
Тип	генеральний секретар
Член	Рада Європи
Призначає	Парламентська асамблея Ради Європи
Каденція	5 років
Створення	1949
Вебсайт	Офіційний сайт

Генеральному секретарю доручено досягнення мети, заради якої Рада Європи була створена в Лондоні 5 травня 1949 року, а саме досягнення більшої єдності між її державами-членами з метою захисту та реалізації ідеалів і принципів, що є їхньою спільною спадщиною, та сприяння їхньому економічному та соціальному прогресу.

Хоча повноваження генерального секретаря чітко не визначені, на практиці він несе загальну відповідальність за стратегічне управління робочою програмою та бюджетом Ради Європи, а також контролює щоденну діяльність Організації та Секретаріату.

Генеральні секретарі

Країна	Ім'я	Портрет	Період
Франція	Жак Каміль Паріс		11 серпня 1949 - 17 липня 1953
Франція	Леон Маршаль		21 вересня 1953 - 24 вересня 1956
Італія	Лодовіко Бенвенуті		19 вересня 1957 - 15 березня 1964
Велика Британія	Пітер Смітерс		16 березня 1964 - 15 вересня 1969
Австрія	Луйо Тончіц-Соріньї		16 вересня 1969 - 16 вересня 1974
Німеччина	Георг Кан-Акерман		17 вересня 1974 - 17 вересня 1979
Австрія	Франц Карасек		1 жовтня 1979 - 1 жовтня 1984
Іспанія	Марселіно Ореха Агірре		1 жовтня 1984 - 1 червня 1989
Франція	Катрін Лалюм'єрс		1 червня 1989 - 1 червня 1994
Швеція	Даніель Таршис		1 червня 1994 - 1 вересня 1999
Австрія	Вальтер Швіммер		1 вересня 1999 - 1 вересня 2004
Велика Британія	Террі Девіс		1 вересня 2004 - 1 вересня 2009
Норвегія	Турб'єрн Ягланд		1 вересня 2009 - 18 вересня 2019
Хорватія	Марія Пейчинович-Бурич		18 вересня 2019 - 18 вересня 2024
Швейцарія	Ален Берсе		з 18 вересня 2024

Вибори

2009

12 травня 2009 року Комітет міністрів повідомив Парламентську асамблею, що на посаду генерального секретаря буде лише два кандидати: Турб'єрн Яґланд (колишній прем'єр-міністр Норвегії) та Влодзімеж Цімошевич (колишній прем'єр-міністр Польщі), відхиливши таким чином бельгійське звернення щодо додавання ще двох осіб до списку кандидатів. За збігом обставин, обидва кандидати одночасно були прем'єр-міністрами (1996–1997) і обидва є соціал-демократами . 23 червня Парламентська асамблея Ради Європи вирішила відкласти вибори щонайменше до своєї вересневої сесії, залишивши таким чином місце порожнім з 1 вересня 2009 року.^[1]

Парламентська асамблея була обурена рішенням Комітету міністрів виключити з короткого списку двох із чотирьох кандидатів: бельгійського сенатора Люка Ван ден Бранде та угорського парламентаря Матьяша Ерші, які є членами Парламентської асамблеї.^[2] 11 вересня 2009 року, повідомляючи про суперечку навколо виборів, газета Le Monde повідомила, що майбутній генеральний секретар успадкує інституцію, яка перебуває в кризі.^[3]

30 вересня 2009 року Турб'єрна Яґланда було обрано генеральним секретарем.^[4] 24 червня 2014 року його було переобрано на другий п'ятирічний термін, який розпочався 1 жовтня 2014 року.^[5]

2019

До 10 січня 2019 року чотири держави-члени запропонували кандидатів, яких потім розглянув Комітет міністрів. Серед них двоє, обраних для голосування Парламентською асамблеєю^[6] були міністр закордонних справ Бельгії Дідьє Рейндерс та міністр закордонних справ Хорватії Марія Пейчинович-Бурич. Пейчинвойч-Бурич була обрана з перевагою в 54 голоси та вступила на посаду 15 жовтня 2019 року.

Обрані Комітетом для голосування Парламентською Асамблеєю:

Парламентська асамблея проголосувала за кандидатів 26 червня 2019 року:

• Марія Пейчинович Бурич: 159 голосів
• Дідьє Рейндерс: 105 голосів

2024

Парламентська асамблея проголосувала за кандидатів 25 червня 2024 року:^[7]

• Ален Берсе: 114 голосів
• Індрек Саар: 85 голосів
• Дідьє Рейндерс: 46 голосів