Генріх II (герцог Брабанту)

Генріх II Шляхетний (або Щедрий) (*Henri II le Magnanime, 1207 —1 лютого 1248) — 2-й герцог Брабанту в 1235—1248 роках, герцог Нижньої Лотарингії. До кінця його правління титул герцога Брабанта та Нижньої Лотарингі фактично поєдналися й «Нижня Лотарингія» фактично перестала використовуватися.

Генріх II
Henri II de Brabant
Народився	1207(1207) Левен
Помер	1 лютого 1248(1248-02-01) Левен
Поховання	Villers Abbeyd
Країна	Франція[1]
Діяльність	політик
Титул	герцог Брабанту і Нижньої Лотарингії
Термін	1235—1248 роки
Попередник	Генріх I
Наступник	Генріх III
Конфесія	католицтво
Рід	Брабантський дім
Батько	Генріх I
Мати	Матильда Булонська
Родичі	Генріх I (ландграф Гессену)[2]
Брати, сестри	Godfrey, Lord of Gaesbeekd, Марія Брабантська (імператриця Священної Римської імперії)[3], Adelaide of Brabantd, Matilda of Brabantd[3], Margaretha of Brabantd і Élisabeth de Brabantd
У шлюбі з	Марія Гогенштауфен Софія Тюринзька
Діти	3 сина і 5 доньок
Герб
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Походив з Лувенського (Брабантського) дому. Старший син Генріха I Сміливого, герцога Брабанту і Нижньої Лотарингії, та Матильди Булонської. Народився 1207 року. Дитиною декілька разів перебував у заручниках у короля Філіппа Швабського. 1215 року оженився з представницею імператорської династії Гогенштауфенів. Вперше згадано у хартіях батька 1221 року. В 1226 році Генріха було висвячено на лицаря.

Продовжував політику з розширення герцогства на схід, що призвело до конфліктів з Льєзьким єпископством. З 1237 року спільно з герцогством Лімбург боровся проти Льєжа. Натомість Генріх II уклав союз з імператором Фрідріхом II Гогенштауфеном. Боротьба з Льєзьким єпископоством тривала до 1243 року.

По смерті першої дружини Марії, одружився в 1240 році на Софії Тюринзькій. У тому ж році розгорівся конфлікт з Кельнським архієпископом Конрадом фон Гохштаденом з приводу графства Далем. Через союз з імператором Священної Римської імперії 1244 року отримав графство Далем.

Генріх III скористався неповноліттям своїх небожів — Оттона II, графа Гельдерн, і Вільгельма II, графа Голландії, для посилення впливу Брабанту в цих графствах. В 1247 році Генріх II відхилив пропозицію стати королем Німеччини. Натомість підтримав кандидатуру Вільгельма Голландського, якого до кінця року було обрано й визнано королем найбільшими німецькими феодалами та Папським престолом. Того ж року його дружина Софія успадкувала Тюринзьке ландграфство. Тому Генріх II став спільно з дружиною керувати цим володінням.

12 січня 1248 року першим в історії Брабанту Генріх II публікує хартію, яка гарантувала недоторканність певних прав підданих, зокрема герцог відмовився від права «мертвої руки», права власності. Помер Генріх II 1 лютого 1248 року. Владу успадкував його старший син Генріх III.

Родина

1. Дружина — Марія, донька Філіппа I, короля Німеччини

Діти:

• Генріх (1231—1261) — герцог Брабантський
• Філіпп
• Матильда (1244—1288) — дружина: 1) Роберта I, графа Артуа; 2) Гі III, графа Сен-Поль
• Беатріс (1225—1288) — дружина: 1) Генріха Тюринзького, короля Німеччини; 2) Вільгельма III де Дамп'єр, графа Фландрії
• Марія (1226—1256) — дружина Людвіга II, герцого Верхньої Баварії
• Маргарет (д/н—1277) — аббатиса монастиря Вальдук

2. Дружина — Софія, донька Людвига IV, ландграфа Тюрингії

Діти:

• Єлизавета (1243—1261) — дружина Альбрехта I Вельфа, герцога Брауншвейг-Люнебургу
• Генріх (1244—1308) — засновник Гессенського дому

Генеалогія

Джерела

• Heinrich Neu: Heinrich II., Herzog von Brabant. In: Neue Deutsche Biographie (NDB). Band 8, Duncker & Humblot, Berlin 1969, ISBN 3-428-00189-3, S. 348
• Nieus, Jean-François (2005). Un pouvoir comtal entre Flandre et France: Saint-Pol, 1000—1300. De Boeck & Larcier.
• Fried, Johannes; Schieffer, Rudolf, eds. (2008). Deutsches Archiv fur Erforschung des Mittelalters. Bohlau Verlag GmbH & Cie, Koln Weimar Wien.