Генрі Кіссінджер

Ге́нрі А́льфред Кі́ссінджер (нім. Heinz Alfred Kissinger, англ. Henry Alfred Kissinger; 27 травня 1923, Фюрт, Баварія, Німеччина — 29 листопада 2023, Коннектикут, США^[14]) — американський політик, дипломат та політолог німецько-єврейського походження, який був державним секретарем Сполучених Штатів і радником з національної безпеки. Один із найвпливовіших зовнішньополітичних стратегів США 1970-х років. «Архітектор» короткочасного пом'якшення військово-політичного протистояння Радянського Союзу з країнами Заходу, що тоді одержав назву «розрядка». Лауреат Нобелівської премії миру у 1973 році («На знак визнання заслуг у зв'язку з перемир'ям у В'єтнамі»).

Генрі Альфред Кіссінджер
Генрі Альфред Кіссінджер Генрі Кіссінджер, 2009
56-й Державний секретар США
22 вересня 1973 — 20 січня, 1977
Президент	Річард Ніксон, Джеральд Форд
Попередник	Вільям Пірс Роджерс
Наступник	Сайрус Венс
8-й Радник президента США з національної безпеки
2 грудня 1968 — 3 листопада 1975
Президент	Річард Ніксон, Джеральд Форд
Попередник	Волт Ростоу
Наступник	Брент Скоукрофт
Народився	27 травня 1923(1923-05-27) Фюрт, Баварія, Веймарська республіка[1][2]
Помер	29 листопада 2023(2023-11-29) (100 років) Кент, Коннектикут, США[3]
Похований	Арлінгтонський національний цвинтар[4]
Відомий як	політик, політолог, дипломат, письменник, підприємець, педагог, автобіограф, бізнесмен, міністр закордонних справ
Місце роботи	Гарвардський університет, Джорджтаунський університет, Kissinger Associatesd і Rockefeller Brothers Fundd
Країна	Німецький Райх[5]  США[6]
Національність	єврей
Alma mater	George Washington Educational Campusd (1940)[7], Сіті Коледж (1943)[8], Гарвардський університет (1950)[8][9][…], Гарвардський університет (1952)[8][10][11] і Гарвардський університет (1954)[8][11][9]
Політична партія	Республіканська партія США
Батько	Louis Kissingerd[12][13]
Мати	Paula Sternd[12][13]
У шлюбі з	Енн Флешер (1949—1964; розлучилися), Ненсі Кісінджер (1974—2023)
Релігія	Юдаїзм
Нагороди	Нобелівська премія миру (1973) Кавалер Великого Хреста ордена За заслуги перед ФРН
Підпис
henryakissinger.com
Висловлювання у Вікіцитатах
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Генрі Кіссінджер у рідному місті Фюрт у червні 2023 року, на своє століття

Народився у Німеччині в єврейській сім'ї, по народженні одержав ім'я Гайнц Альфред^[15]. Його батько, Луїс Кіссінджер, був викладачем історії та географії в жіночому ліцеї. Сам Гайнц Альфред з дитинства дуже захоплювався футболом.

У 1938 році, за наполяганням матері, сім'я емігрувала від нацистської диктатури до США. Тринадцять родичів Кіссінджерів, що залишилися в Третьому рейху, загинули від рук нацистів під час Голокосту.

У 1943 році отримав громадянство США і того ж року вступив на військову службу до Армії США.

У 1945 році повернувся до Німеччини вже у ранзі службовця американської військової контррозвідки (Counter Intelligence Corps^[en]).

Наукова і політична кар'єра

Після війни вчився в Гарвардському університеті. У 1954 захистив докторську дисертацію (PhD) з історії політики (Тема: англ. «A World Restored: Metternich, Castlereagh and the Problems of Peace 1812–1822»).

Після видатної академічної кар'єри в Гарвардському університеті був призначений радником з національної безпеки при президенті Ніксоні в 1969, був державним секретарем у 1973–1977. Його місії в СРСР і Китаї поліпшили відносини США з обома країнами. При його безпосередній активній участі ядерно-політичне протистояння з СРСР («Холодна війна») набуло пом'якшення і отримало назву «Розрядка» (англ. Détente).

Вузловими пунктами цієї «Розрядки» були Договори США з СРСР про обмеження стратегічних наступальних ядерних озброєнь та обмеження Стратегічних протиракетних систем (1972).

Брав участь у переговорах про вивід американських військ з В'єтнаму в 1973 і в арабо-ізраїльських мирних переговорах у 1973-1975. За ці здобутки став лауреатом Нобелівської премії миру за 1973 рік.

Ставлення до України

У 2008 році Генрі Кіссінджер виступав проти прийняття України в НАТО та за те, щоб Україна залишалась у сфері, «яку росіяни вважають простором власної самосвідомості»^[16]. Після початку відкритої війни Росії з Україною критикував санкції щодо Росії, виправдовував окупацію Криму^[17].

Українська криза 2014 року

5 березня 2014 року The Washington Post опублікувала статтю Кіссінджера за 11 днів до кримського референдуму про те, чи повинна Автономна Республіка Крим офіційно приєднатися до України, чи до сусідньої Росії.^[18] У ній він намагався збалансувати українські, російські та західні прагнення до функціональної держави. Він зробив чотири основні висновки:

1. Україна повинна мати право вільно обирати економічні та політичні асоціації, в тому числі з Європою;
2. Україна не повинна вступати до НАТО, повторюючи позицію, яку він займав сім років тому;
3. Україна повинна мати право вільно створювати будь-який уряд, сумісний з волевиявленням її народу. Мудрі українські лідери обрали б тоді політику примирення між різними частинами своєї країни. Він уявляв собі міжнародну позицію України, подібну до позиції Фінляндії.
4. Україна повинна зберегти суверенітет над Кримом

Кіссінджер також писав: «Захід розмовляє українською, а схід — переважно російською. Будь-яка спроба одного крила України домінувати над іншим — як це було раніше — зрештою призведе до громадянської війни або розпаду».^[19]

Після публікації своєї книги «Світовий порядок» Кіссінджер взяв участь в інтерв'ю з Чарлі Роузом і оновив свою позицію щодо України, яку він розглядає як можливого географічного посередника між Росією і Заходом.^[20] Відповідаючи на запитання, яке він поставив собі для ілюстрації переосмислення політики щодо України, Кіссінджер заявив: «Якщо Україну вважати форпостом, то ситуація така, що її східний кордон є стратегічною лінією НАТО, і НАТО буде в межах 200 миль (320 км) від Волгограда. Це ніколи не буде прийнято Росією. З іншого боку, якщо західний кордон Росії буде на кордоні з Польщею, Європа буде постійно занепокоєна. Стратегічна мета мала б полягати в тому, щоб побачити, чи можна побудувати Україну як міст між Сходом і Заходом, і чи можна це зробити спільними зусиллями».^[21]

У грудні 2016 року Кіссінджер порадив новообраному президенту Дональду Трампу визнати «Крим частиною Росії», намагаючись забезпечити зближення між Сполученими Штатами та Росією, відносини між якими погіршилися внаслідок кримської кризи.^[22] Коли його запитали, чи вважає він суверенітет Росії над Кримом легітимним, Кіссінджер відповів ствердно, змінивши позицію, яку він зайняв у своїй колонці в Washington Post.^[23]

Російське вторгнення в Україну

26 травня 2022 року, під час російського вторгнення в Україну (2022), на економічному форумі в Давосі, Кіссінджер порадив Україні віддати свої території Росії^[24], чим викликав хвилю критики на свою адресу від президента України Володимира Зеленського^[25], низки українських чиновників^[26] та громадськості.

25 липня 2022 року, в інтерв'ю виданню німецькому каналу ZDF, Кіссінджер заявив, що Україна не має поступатись територіями^[27]:

	Хай там як, перемовини однозначно доведеться базувати на необхідності запобігти жертвам. І якщо відповідальні на Заході вирішать це перед перемовинами, то це правильно. Вони повинні спочатку встановити межі того, чим вони за жодних обставин не поступляться. І відмова від української території не має бути однією з умов, які ми можемо прийняти
— Генрі Кіссінджер, ZDF

13 серпня 2022 року він заявив, що визнає свої помилки й що до України слід ставитись як до країни НАТО^[28]. Пізніше Кіссінджер ще раз підтримав членство України в НАТО^[29].

У кіно

1995 року Олівер Стоун створив фільм «Ніксон», у головній ролі знявся Ентоні Гопкінс, Генрі Кіссінджера зіграв Пол Сорвіно.

Бібліографія

• Кіссінджер, Генрі Світовий порядок. Роздуми про характери націй в історичному контексті / пер. з англ. Надія Коваль. — К.: Наш Формат, 2017. — 320 с. — ISBN 978-617-7388-77-6
• Kissinger, Henry. Diplomacy. New York: Simon & Schuster, 1994. ISBN 0671510991