Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Географія В'єтнаму
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
В'єтнам — південносхідноазійська країна, що знаходиться на південно-східному краї континенту 
. Загальна площа країни 331 210 км² (66-те місце у світі), з яких на суходіл припадає 310 070 км², а на поверхню внутрішніх вод — 21 140 км²[1]. Площа країни вдвічі менша за площу України.
Remove ads
Назва
Офіційна назва — Соціалістична Республіка В'єтнам, В'єтнам, СРВ (в'єт. Cong Hoa Xa Hoi Chu Nghia Viet Nam, Viet Nam)[2]. Назва країни перекладається з в'єтнамської як Земля південних в'єтів. Це калька з китайського топоніму Юенань, де «юе» — китайська назва в'єтів, а «нань» — південь. Первісна, до н. е., область розселення в'єтів включала північну частину басейну річки Сіцзян (сучасний Південний Китай), звідки вони прибережними низовинами поступово просувались на південь[3]. Вперше назву В'єтнам вжив середньовічний поет XVI століття, Нгуєн Бінь Кхієм у своїй книзі «Пророцтва Чанг Чиня», коли написав «І був утворений В'єтнам». Цю назву було вигравійовано на різних 12 стелах XVI—XVII століть, зокрема в пагоді Бао Лам в Хайфоні. У 1804–1813 роках імператор Зя Лонг використовував слово В'єтнам в офіційних документах. Однак до 1945 року країна називалася зазвичай Аннам, коли її назву було офіційно змінено імператором Бао Даєм.
Remove ads
Історія дослідження території
Географічне положення
Узагальнити
Перспектива
В'єтнам — південносхідноазійська країна, що межує з трьома іншими країнами: на півночі — з Китаєм (спільний кордон — 1297 км), на заході — з Лаосом (2161 км) і Камбоджею (1158 км). Загальна довжина державного кордону — 4616 км[1]. Територія В'єтнаму видовжена в меридіональному напрямі, відстань між крайніми північною і південною точками близько 1750 км, а в широтному напрямі її протяжність від 616 км на півночі, від Монгкая до лаоського кордону, до 46,5 км в центральній частині, в області Чунгбо. В'єтнам на північному сході омивається водами Тонкінської затоки, на сході — безпосередньо водами Південнокитайського моря, на південному заході — Сіамської затоки Тихого океану[4]. Загальна довжина морського узбережжя, що нагадує латинську букву S, 3444 км (без довжини узбережжя численних прибережних островів)[1].
- Карта В'єтнаму від ООН (англ.)
Порівняння розмірів території В'єтнаму та США
Територіальні претензії країн у Південнокитайському морі
Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км)[5]. Прилегла зона, що примикає до територіальних вод, в якій держава може здійснювати контроль необхідний для запобігання порушень митних, фіскальних, імміграційних або санітарних законів простягається на 24 морські милі (44,4 км) від узбережжя (стаття 33)[5]. Виключна економічна зона встановлена на відстань 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя. Континентальний шельф — 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя, або до континентальної брівки (стаття 76)[6][1].
Крайні пункти
Час
Геологія
Корисні копалини
Надра В'єтнаму багаті на ряд корисних копалин: фосфати, кам'яне вугілля, марганець, рідкісноземельні елементи, боксити, хромати, нафту, природний газ[8].
Сейсмічність
Вулканізм
Рельєф
Узагальнити
Перспектива
Більше ¾ території країни займають гори, плато і плоскогір'я висотою до 3143 м. На узбережжі — низовини, головним чином в дельтах річки Хонгха на півночі і Меконг — на півдні. Середні висоти — 398 м; найнижча точка — рівень вод Південнокитайського моря (0 м); найвища точка — гора Фаншипан (3144 м).
Рельєф В'єтнаму
Гіпсометрична карта В'єтнаму
Супутниковий знімок поверхні країни
Карта країни (англ.)
Від північного кордону країни в південно-східному напрямі простягся хребет Хоангльєншон (в перекладі «Головна гірська гряда»), який є вододілом річок Хонгха (Червона) і Да. У межах цієї гряди протягом 200 км є декілька піків з відмітками понад 2500 м, в тому числі найвища гора Індокитаю Фаншипан (3143 м). Далі на захід, аж до кордону з Лаосом, простежується серія нижчих паралельних хребтів з вершинами від 1600 до 2100 м. Праві притоки річки Хонгха, що перетинають гори Хоангльєншон, мають вузькі каньйоноподібні долини.
На півдні від 20-й паралелі вздовж кордону з Лаосом і Камбоджею на 1200 км простяглися гори Чионгшон («Довгі гори»), що мають круті східні схили і сходинками знижуються на захід у Лаосі, до долини річки Меконг. Найвища точка — гора Сайлайленг (2711 м) знаходиться на північному заході, на кордоні з Лаосом. Структурно чітко розрізнюються Північний і Південний Чионгшон. Північний Чионгшон являє собою серію гряд, що протяглися під різними кутами у напрямі до узбережжя. Стікаючі з гір річки несуть свої води в південно-східному і східному напрямах. Південний Чионгшон утворює систему хребтів, нагір'їв, плато і долин. На півдню від 15-й паралелі зосереджена група вершин з висотами понад 2000 м. Найвища — гранітний пік Нгоклінь (2598 м). Між 11 і 12° пн. ш. окремі вершини досягають 2100 м. Найбільші плато Південного Чионгшону — Контум, Плейку, Дарлак, Лангбіанг і Зілінь — об'єднують під загальною назвою Тейнгуєн («Західне плато»). Їх середні висоти 500—1000 м. Це плато складене базальтовими лавами, серед яких підносяться живописні конуси згаслих вулканів. Виділяється гора Хамронг («Паща дракона») на плато Плейку. З цього плато беруть початок численні річки, що належать басейну Меконгу або впадають безпосередньо в океан. Деякі хребти Південного Чионгшону підходять близько до узбережжя Південнокитайського моря.
Гора Фаншипан
Гірська ущелина на півночі
В'єтнамський рівнинний пейзаж
Карстовий рельєф затоки Халонг
.jpg)
Рівнини у В'єтнамі становлять 25 % всієї території, але саме там зосереджена основна господарська діяльність. Найбільші рівнини сформовані дельтами річок Хонгха на півночі і Меконг на півдні. Між ними тягнеться ланцюжок вузьких берегових рівнин і дельт відносно невеликих річок.
Узбережжя
Острови
Remove ads
Клімат
Територія В'єтнаму лежить у субекваторіальному кліматичному поясі[9]. Влітку переважають екваторіальні повітряні маси, взимку — тропічні[10]. Влітку вітри дмуть від, а взимку до екватора. Сезонні амплітуди температури повітря незначні, зимовий період не набагато прохолодніший за літній[10]. Зволоження достатнє, у літньо-осінній період з морів та океанів часто надходять руйнівні тропічні циклони[10].
Сонячна радіація (англ.)
Кліматична карта В'єтнаму (за Кеппеном)
В'єтнам є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою[11].
Remove ads
Внутрішні води
Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 884,1 км³[1]. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 46 тис. км² зрошуваних земель[1].
Гідрографічна мережа В'єтнаму
Сточище річки Хонгха
Річка Хонгха (Червона) під час повіді
Верхів'я Хонгха
Річки
Річки країни належать басейну Південнокитайського моря Тихого океану. Загальний об'єм стоку в'єтнамських річок становить 785 км³, понад 76 % припадає на басейни річок Меконг (475 м³) і Хонгха (121 км³). Інші великі річки: Ма, Лам , Тхубон.
Озера
Болота
Ґрунтові води
Remove ads
Ґрунти
Рослинність
Земельні ресурси В'єтнаму (оцінка 2011 року):
- придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 34,8 %,
- орні землі — 20,6 %,
- багаторічні насадження — 12,1 %,
- землі, що постійно використовуються під пасовища — 2,1 %;
- землі, зайняті лісами і чагарниками — 45 %;
- інше — 20,2 %[1].
Тваринний світ
У зоогеографічному відношенні територія країни відноситься до Індокитайської провінції Індійсько-Індокитайської підобласті Індо-малайської області[10].
Охорона природи
В'єтнам є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища[1]:
- Конвенції про біологічне різноманіття (CBD),
- Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (UNFCCC),
- Кіотського протоколу до Рамкової конвенції,
- Конвенції ООН з боротьби з спустелюванням (UNCCD),
- Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES),
- Конвенції про заборону військового впливу на природне середовище (ENMOD),
- Базельської конвенції протидії транскордонному переміщенню небезпечних відходів,
- Конвенції з міжнародного морського права,
- Монреальського протоколу з охорони озонового шару,
- Міжнародної конвенції запобігання забрудненню з суден (MARPOL),
- Рамсарської конвенції із захисту водно-болотних угідь[12].
Remove ads
Стихійні лиха та екологічні проблеми
На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: нечасті тайфуни з травня по січень, що спричинюють повіді, особливо в дельті Меконгу[1].
Лісові пожежі в Індокитаї з космосу
Серед екологічних проблем варто відзначити знеліснення і деградацію земель через підсічно-вогневу систему землеробства і неконтрольовані лісозаготівлі;
- забруднення вод і перевилов риби, що загрожують морським екосистемам узбережжя;
- забруднення підземних вод;
- швидку деградацію природних екосистем навколо зростаючих Ханоя і Хошиміна.
Фізико-географічне районування
У фізико-географічному відношенні територію В'єтнаму можна розділити на _ райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: .
Див. також
Примітки
Література
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads