Георгіос Папандреу (старший)

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Папандреу.

Георгіос Папандреу (13 лютого 1888 — 1 жовтня 1968) — Грецький державний і політичний діяч. Прем'єр-міністр Греції у 1944—1945, 1963 та 1964—1965 роках. Батько Андреаса Папандреу.

Георгіос Папандреу грец. Γεώργιος Παπανδρέου
Георгіос Папандреу
Прапор Прем'єр-міністр Греції
26 квітня 1944 — 3 січня 1945 року
Попередник:	Софокліс Венізелос
Наступник:	Ніколаос Пластірас
8 листопада — 30 грудня 1963 року
Попередник:	Стиліанос Мавроміхаліс
Наступник:	Іоанніс Параскевопулос
18 лютого 1964 — 15 липня 1965 року
Попередник:	Іоанніс Параскевопулос
Наступник:	Георгіос Афанасіадіс-Новас
Народження:	13 лютого 1888(1888-02-13)[1][2][…]  Kalentzid
Смерть:	1 листопада 1968(1968-11-01)[3][1][…] (80 років)  Афіни, Греція[3]
Поховання:	Перше афінське кладовище[4]
Країна:	Греція
Релігія:	Елладська православна церква
Освіта:	Афінський національний університет імені Каподистрії і 2nd Secondary School of Patrasd
Партія:	Centre Uniond, Ліберальна партія, Націонал-ліберальна партія (Німеччина) і Democratic Socialist Party of Greeced
Рід:	Family Papandreoud
Батько:	priest Andreas Stavropoulos, protopresvyterosd[5]
Шлюб:	Sofia Mineykod і Cybele Andrianoud
Діти:	Андреас Георгіос
Автограф:
Нагороди:
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Освіту здобув в Афінах (університет імені Каподистрії) та Берліні, фаховий юрист. 1915 року був призначений номархом Лесбоса. У 1917—1920 роках був генерал-губернатором острова Хіос. У той же період став активним діячем Ліберальної партії, заснованої 1910.

У 1923—1933 роках неодноразово входив до складу уряду. Після встановлення в країні диктатури Іоанніса Метаксаса був заарештований 4 серпня 1936.

У квітні 1944 став прем'єр-міністром грецького уряду в Каїрі. Після підписання Ліванської угоди 1944 року очолив уряд «національної єдності», що 1945 роззброїв та розпустив грецьку національно-визвольну армію (ЕЛАС).

У 1946–1951 роках займав низку міністерських постів, з 1954 до 1957 очолював Ліберальну партію. 1961 заснував та став лідером політичного блоку Центральний союз. Після перемоги на парламентських виборах 1963 та 1964 років очолював уряд.

15 липня 1965 року під тиском королівського двору подав у відставку. Під час державного військового перевороту 21 квітня 1967 був заарештований, але незабаром звільнений під домашній арешт.

Помер 1968 року. Похований на Першому афінському кладовищі.