Геохімічні епохи

Геохімічні епохи (рос. геохимические эпохи, англ. geochemical epochs, нім. geochemische Epochen f pl) — етапи геологічної історії, для яких характерне накопичення окремих елементів та їх поєднань.

Поняття геохімічні епохи введене Олександром Євгеновичем Ферсманом в 1934 році.

Особливий інтерес являють геохімічні епохи, в які відбувалося накопичення певних елементів з формуванням рудних тіл, родовищ або цілих рудоносних провінцій. Наприклад, епоха формування найбільших родовищ залізистих кварцитів (Криворізький залізорудний басейн в Україні, Верхнє озеро в США, Мінас-Жерайс у Бразилії), яка мала місце практично на всіх континентах у верх. археї — ниж. і сер. протерозої, пов'язується з накопиченням в атмосфері вільного О²; внаслідок окиснення заліза його оксиди випали у вигляді осадів (до цього залізо нагромаджувалося в океані у вигляді бікарбонатних сполук). Карбонова епоха зумовлена утворенням вугільних покладів з похованих рослинних залишків і т. д.

Див. також

• Геохімічні провінції

Література

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
• Geochemical Epochs [Архівовано 17 травня 2021 у Wayback Machine.]