Герберт-Ернст Фаль

Герберт-Ернст Фаль (нім. Herbert-Ernst Vahl; 9 жовтня 1896 — 22 липня 1944) — німецький воєначальник, бригадефюрер СС і генерал-майор військ СС. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Герберт-Ернст Фаль
нім. Herbert-Ernst Vahl
Народився	9 жовтня 1896(1896-10-09)[1]  Познань, Прусське королівство, Німецька імперія
Помер	22 липня 1944(1944-07-22)[1] (47 років)  Салоніки, Греція  ·автомобільна аварія
Країна	Німецький Райх
Діяльність	офіцер
Учасник	Перша світова війна і Друга світова війна
Членство	СС
Військове звання	Бригадефюрер СС,  генерал-майор військ СС
Нагороди	Лицарський хрест Залізного хреста Застібка до Залізного хреста 1-го класу Застібка до Залізного хреста 2-го класу Золотий німецький хрест Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу За поранення (нагрудний знак) Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій) Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» Нагрудний знак «За танкову атаку»

Біографія

Учасник Першої світової війни. Після демобілізації був залишений в рейхсвері. Професійний солдат, служив в танкових частинах. Учасник Польської і Французької кампаній, а також німецько-радянської війни. З 15 грудня 1941 року — командир 29-го танкового полку. 1 серпня 1942 року вступив в СС (посвідчення № 430 348) і призначений командиром танкового полку в складі 2-ї моторизованої дивізії «Дас Райх», з 10 лютого по 18 березня 1943 року командував дивізією. З 1 липня 1943 року — інспектор танкових частин військ СС. 7 травня 1944 року призначений командиром 4-ї поліцейської моторизованої дивізії СС, дислокованої на Балканах (в основному в Греції). Загинув в автомобільній катастрофі.

Звання

• Лейтенант (8 січня 1915)
• Оберлейтенант (1 квітня 1925)
• Ротмістр (1 лютого 1931)
• Майор (1 листопада 1936)
• Оберстлейтенант (1 лютого 1939)
• Оберст (13 грудня 1941)
• Штандартенфюрер СС (1 серпня 1942)
• Оберфюрер СС (10 лютого 1943)
• Бригадефюрер СС і генерал-майор військ СС (1 квітня 1943)

Нагороди

• Залізний хрест 2-го і 1-го класу
• Нагрудний знак «За поранення» в чорному
• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років)
• Застібка до Залізного хреста
  • 2-го класу (12 жовтня 1940)
  • 1-го класу (13 липня 1941)
• Нагрудний знак «За танкову атаку» в сріблі (21 липня 1941)
• Німецький хрест в золоті (17 листопада 1941)
• Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
• Лицарський хрест Залізного хреста (31 березня 1943)

Література

• Залесский К. А. Войска СС. Военная элита Третьего Рейха. — М.: Яуза-пресс, 2009. — ISBN 978-5-9955-0081-0
• Константин Залесский. СС. Самая полная энциклопедия. М.: Яуза-Пресс, 2012, ISBN 978-5-9955-0462-7
• Yerger M.C., German Cross in Gold, Holders of the SS and Police, Volume 1, "Das Reich" Kurt Amlacher to Heinz Lorenz, R. James Bender Publishing, San Jose, USA, ISBN 0-912138-94-7
• Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002
• Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939-1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9
• Patzwall K., Scherzer V., Das Deutsche Kreuz 1941-1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X
• Rangliste des Deutschen Reichsheeres, Mittler & Sohn Verlag, Berlin 1930, S. 154
• Veit Scherzer: Die Ritterkreuzträger 1939-1945, Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena 2007, S. 756, ISBN 978-3-938845-17-2