Герман Реммеле

Герман Реммеле (нім. Hermann Remmele) (5 листопада 1880(18801105), містечко Цигельхаузен неподалік Гейдельберга, тепер Німеччина — розстріляний 7 березня 1939, Москва, тепер Російська Федерація) — німецький комуністичний діяч, діяч міжнародного комуністичного руху, голова ЦК Комуністичної партії Німеччини в 1924 році.

Реммеле Герман
нім. Hermann Remmele
Народився	15 листопада 1880(1880-11-15)[1][2]  Цігельгаузенd, Гайдельберг, Q131829557?, Q1802313?, Велике герцогство Баденське, Німецька імперія
Помер	7 березня 1939(1939-03-07)[1][2] (58 років)  Москва, СРСР
Країна	Німецький Райх
Діяльність	політик
Знання мов	німецька
Учасник	Перша світова війна
Посада	депутат Рейхстагу Веймарської республікиd
Партія	Соціал-демократична партія Німеччини, Комуністична партія Німеччини і Незалежна соціал-демократична партія Німеччини
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Народився в родині мельника. Брат президента Республіки Баден Адама Реммеле.

За професією токар. Член соціал-демократичної партії Німеччини з 1897 року. Перебував у Спілці німецьких металістів. З 1908 року — соціал-демократичний партійний функціонер, редактор газети.

Служив у німецькій армії, учасник Першої світової війни у 1916—1918 роках. У 1917 році приєднався до Незалежної соціал-демократичної партії Німеччини. Під час Листопадової революції 1918 року — член Ради робітничих та солдатських депутатів у Мангеймі. У лютому 1919 року один із ініціаторів та організаторів Радянської республіки в Мангеймі.

У 1920 став членом Комуністичної партії Німеччини. З 1921 до 1933 року — член ЦК КПН.

У 1923—1926 роках — головний редактор Центрального друкованого органу (ЦО) КПН газети «Die Rote Fahne» («Червоний прапор»). У 1924—1933 був членом Президії Виконавчого комітету Комінтерну (ВККІ).

У 1924 році — голова ЦК Комуністичної партії Німеччини.

У 1925—1926 роках — керівник партійної організації КПН району Берлін—Бранденбург.

У 1932 році, через конфлікт із Ернестом Тельманом, знятий з керівних посад у партії та Комінтерні.

У 1933 році емігрував до СРСР. У 1937 році заарештований органами НКВС СРСР. 7 березня 1939 року розстріляний. Похований у братській могилі на території Нового Донського цвинтаря у Москві.

Реабілітований посмертно в 1988 році.