Герметик

Герметизуючий матеріал (герметик) — складна полімерна композиція, що призначена для ущільнення, герметизації з’єднань деталей, виробів, які експлуатуються в умовах впливу води, пари, агресивних середовищ, високих чи низьких температур, тиску.

Туба із силіконовим герметиком

Пінополіуретановий герметик (монтажна піна)

Функції герметиків

Незалежно від області використання герметик виконує три основні функції:

• заповнює прогалину між двома або більше поверхнями;
• завдяки своїм фізичним властивостям та адгезії до поверхонь утворює бар'єр проходженню рідин або газів;
• забезпечує герметизацію протягом певного терміну служби для заданих умов експлуатації та навколишнього середовища.

Класифікація герметиків[1]

За природою базового полімеру, який відповідає за властивості герметизуючого матеріалу (пружність, довговічність, адгезію) і, відповідно, галузь використання:

• кремнійорганічні або силіконові (на основі силоксанового каучуку);
• поліуретанові (на основі поліефірних смол);
• гібридні MS-полімери (суміш поліефірних смол з силіконом);
• силіконізовані (суміш акрилових полімерів з силанами);
• полісульфідні або тіоколові (рідкі полісульфідні каучуки);
• акрилові (на основі акрилових смол);
• бітумні (модифікований бітумний полімер);
• бутилові (на основі поліізобутилену).

За кількістю компонентів при поставці герметизуючі матеріали поділяють на:

• однокомпонентні;
• дво- (три) компонентні, які отримують змішуванням компонент у певній пропорції безпосередньо перед застосуванням.

За характером переходу в робочий стан герметизуючі матеріали поділять на:

• отвердіваючі (полісульфідні, силіконові, поліуретанові тощо);
• нетверднучі (бутилкаучукові тощо);
• дисперсійні на водній основі (акрилові, співполімери тощо) — переходять у робочий стан за рахунок випаровування розчинника.