Саксонське курфюрство

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Саксонія (значення).

Саксонське курфюрство (нім. Kurfürstentum Sachsen) — держава Священної Римської імперії, заснована Золотою буллою 10 січня 1356 року після здобуття асканійським Саксен-Віттенберзьким герцогством від імператора Карла IV статусу курфюрства^[1]. Охоплювала територію близько 40 000 км²^[2]. Після згасання династії Асканіїв, у 1423 році імператор надав титул курфюрстов Саксонських маркграфам Майсенським з династії Веттінів, які перенесли курфюрстську резиденцію вгору по річці Ельба в Майсенську столицю Дрезден. Після розпаду Імперії, в 1806 році веттінське Саксонське курфюрство здобуло статус королівства^[3].

Саксонське курфюрство лат. Saxonia Electoralis нім. Kurfürstentum Sachsen Курфюрство Священної Римської імперії, пізніше частина Рейнського Союзу Персональна унія з Річчю Посполитою (1697–1706 та 1709–1763) ↓ 1356 – 1806 ↓ Прапор Герб Саксонське курфюрство після Лейпцизького розділу 1485 року: Територія Ернестинської лінії Веттинів позначена жовтим кольором, територія Альбертинської лінії — червоним Столиця Віттенберг (1356–1547) Дрезден (1547–1806) Населення 1 100 000 чол. (1800) Династія Асканії, Веттіни Курфюрст  - 1356 Рудольф I (перший) Курфюрст  - 1419–1422 Альбрехт III (останній з Асканіїв) Курфюрст  - 1423–1428 Фрідріх I (перший з Веттінів) Курфюрст  - 1763–1806 Фрідріх Август І Історія  - Золота булла 10 січня 1356 р  - Об'єднання з Майсеном і Тюрингією 6 січня 1423  - Лейпцизький договір[en] 26 серпня 1485  - Капітуляція Віттенберга[en] 19 травня 1547  - Приєднано Лужицю за Празьким миром 15 червня 1635  - Персональна унія з Річчю Посполитою 1697–1706 & 1709–63  - Перетворено на королівство 20 грудня 1806 Попередник Наступник Саксен-Віттенберзьке герцогство Майсенське маркграфство Тюринзьке герцогство Саксонське королівство Саксен-Веймар[en] Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Саксонське курфюрство

Історія

Курфюрство було частиною Священної Римської імперії. Володарі Саксонського герцогства здавна брали участь у виборах імператора. Після розпаду Саксонії на більш дрібні герцогства, між їх правителями почалась боротьба за престижний титул курфюрста, що давав право обирати імператора. Цю боротьбу виграло Саксен-Віттенберзьке герцогство, що займало частину території нинішньої землі Саксонія-Ангальт. У 1356 році його володар Рудольф I отримав від імператора Карла IV титул курфюрста.

Саксонським курфюрством правив рід Асканіїв. У 1422 році після смерті Альбрехта III династія Асканіїв згасла й у 1423 році король Німеччини Сигізмунд Люксембург передав територію герцогства до Майсенського маркграфства, а його маркграф Фрідріх I з династії Веттінів отримав титул курфюрста Саксонського.

Держава Веттінів стала однією з найсильніших у Священній Римській імперії. Окрім самого Майсенського маркграфства та Саксен-Віттенберзького герцогства, вона включала Тюрингію, пфальцграфство Саксонію та інші землі.

У 1485 році стався Лейпцизький розділ(інші мови) веттінських володінь між братами Ернстом й Альбрехтом. В результаті розділу Ернст (вже з 1464 року курфюрст Саксонський) отримав пов'язане із саном курфюрста землі колишнього Саксен-Віттенберзьке герцогства зі столицею у Віттенберзі. Альбрехт отримав колишнє Майсенське маркграфство зі столицею в Дрездені та втішний титул «герцог Саксонcький». Решта територій (Тюрингія, пфальцграфство Саксонія та інші) були розділені приблизно навпіл. Так виникли Ернестинська й Альбертинська гілки Веттінів.

У 1547 році Саксонське курфюрство було возз'єднано, а титул курфюрста отримав Моріц з гілки Альбертинів.

Боротьба за існування

Див. також: Третя Сілезька війна та Саксонське королівство

В 1756 році, під час Третьої Сілезької війни^[en] між Пруссією та Австрією (частина Семирічної війни), Саксонія була захоплена військами прусського короля Фрідріха II, який взяв Дрезден і після облоги Пірни^[en] змусив саксонську армію здатися і приєднатися до його прусської армії. Пізніше саксонські війська дезертирували і боролися за відновлення незалежності Саксонії. За Губертусбурзьким договором 1763 року Саксонію була відновлено як державне утворення.

Коли в 1806 році Наполеон розпочав війну з Пруссією, Саксонія спочатку об'єдналася зі своїм давнім суперником, але згодом, за Познанським договором^[en], перейшла на бік Наполеона і увійшла до наполеонівського Рейнського союзу. Курфюрст Фрідріх Август III (1763—1827) формально був останнім курфюрстом Саксонським, оскільки після розпаду Священної Римської імперії, у 1806 році французький імператор Наполеон оголосив Фрідріха Августа III королем Саксонії, в результаті чого його держава стала Саксонським королівством, а сам він королем Фрідріхом Августом I.

Після поразки Наполеона, територія колишнього Саксен-Віттенберзького герцогства відійшла до Пруссії та сформувала прусську провінцію Саксонія, яка приблизно збігалась із сучасною землею Саксонія-Ангальт.

Територія колишнього Майсенського маркграфства зі столицею в Дрездені і титул королів Саксонії залишились в руках представників Альбертинської лінії, які заснували традицію Саксонського королівства та сучасної федеральної землі Саксонія.

Володіння Ернестинської лінії на заході розпались на безліч дрібних герцогств та увійшли до складу сучасної Тюрингії.

Курфюрсти

• 1694—1733: Фрідріх-Август I (також польський король Август II)
• 1733—1763: Фрідріх-Август ІІ (також польський король Август III)
• 1763—1768: Франц Ксаверій (регент).

Див. також

• Саксонське герцогство (804-1260 роки)
• Саксонське королівство (з XIX століття)
• Федеральна земля Саксонія (нині)