Гершберг Роальд Євгенович

Роальд Євгенович Ге́ршберг^{[вин. 1]} (нар. 12 березня 1933, Київ) — радянський та український астроном, найбільш відомий дослідженнями спалахуючих зір типу UV Кита. Всю наукову кар'єру працював у Кримській астрофізичній обсерваторії, завідував там лабораторією зоряного магнетизму та лабораторією фізики зір і галактик.

Гершберг Роальд Євгенович
Народився	12 березня 1933(1933-03-12) (92 роки)  Київ, СРСР
Країна	СРСР  Україна  Росія
Діяльність	астроном
Alma mater	Томський державний університет
Галузь	астрономія
Заклад	Кримська астрофізична обсерваторія
Науковий ступінь	доктор фізико-математичних наук
Членство	Українська астрономічна асоціація
Нагороди	премія НАН України імені М. П. Барабашова
Гершберг Роальд Євгенович у Вікісховищі

Біографія

Народився 12 березня 1933 року в Києві. 1950 року закінчив чоловічу середню школу № 12 у місті Курган. У 1955 закінчив Томський університет за фахом «астрономія» та поступив до аспірантури Кримської астрофізичної обсерваторії АН СРСР^[5].

Від 1955 року працював у Кримській астрофізичній обсерваторії на різних посадах. Був завідувачем лабораторії зоряного магнетизму відділу фізики зір^[5], потім від 1986 завідувачем лабораторії фізики зір і галактик^[1], потім знову завідувачем лабораторії зоряного магнетизму. 1962 року в Московському державному університеті захистив дисертацію кандидата наук на тему «Структура галактичних туманностей та деякі проблеми еволюції міжзоряного середовища». 1970 року^[5] (за іншими даними, 1972 року^[1]) захистив дисертацію доктора фізико-математичних наук за темою «Дослідження спалахуючих зір типу UV Кита»^[5].

Наукові результати

Дослідження присвячені фізиці нестаціонарних зір і міжзоряного середовища^[1][3].

Написав важливий цикл робіт про спалахуючі зорі типу UV Кита^[3], де проаналізував їхні спектри, кольори і блиск у спокійному стані й під час спалахів^[6]. Обґрунтував подібність фізичних механізмів активності червоних карликів і Сонця. Вперше отримав спектри спалахів зір типу UV Кита з високим часовим розділенням^[1] та розробив хромосферну (або небулярну) модель їхніх спалахів^[6]. Досліджував внутрішню будову зір, зокрема причини виникнення магнітних полів зір^[1][3].

На основі розвиненої спільно з Соломоном Пікельнером ідеї про нестійкість космічної плазми до утворення волокон, висунув гідродинамічну модель утворення перемичок і хвостів у системах взаємодіючих галактик^[6].

Активно спостерігав на найбільшому в Україні 2,6-метровому оптичному телескопі, розробляв нові астрономічні прилади^[3]. Брав участь в експерименті АСТРОН^[1] та космічному ультрафіолетовому телескопі Спектр-УФ^[3]. Ініціював створення при Міжнародному астрономічному союзі Робочої групи зі спалахуючих зір^[3].

Відзнаки

• Медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» (1970)^[5]
• Почесна грамота Президії Верховної Ради Автоном­ної Республіки Крим (1998)^[5]
• Почесний член Української астрономічної асоціації (2000)^[5]
• Орден «За заслуги» ІІІ ступеня (2012)^[4]

Публікації

• Эруптивные звезды / Боярчук А. А., Гершберг Р. Е. (ред). — 1970. — 190 с.
• Вспышки красных карликовых звёзд. — 1970.
• Гершберг Р. Е. Вспыхивающие звёзды малых масс. — Москва : Наука, 1978. — 128 с. — 2000 прим.
• Гершберг Р. Е. Солнечная активность в мире звёзд. — 1990.
• Гершберг Р. Е. Активность солнечного типа звезд главной последовательности. — Одесса, 2002.
• Гершберг Р. Е., Клиорин Н. И., Пустильник Л. А., Шляпников А. А. Физика звёзд средних и малых масс с активностью солнечного типа: монография. — Москва : Физматлит, 2020. — 767 с. — ISBN 9785922118811.

Пам'ять

• На честь науковця названий астероїд 2327 Гершберг^[2]

Виноски

1. В «Енциклопедії сучасної України» прізвище вказано як «Гершберґ»^[1], однак «Історія астрономії» Климишина^[2] та «Астрономічний енциклопедичний словник»^[3] вказують прізвище як «Гершберг». Таке ж прізвище вказане в Указі Президента України «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня науки»^[4] та на сайті Української віртуальної обсерваторії^[5].