Гирло

Ги́рло (заст. укр. гірло^[1])^[2], рідко у́стя^[3] — місце впадіння річки в озеро, водосховище, море або в іншу річку.

Дніпровсько-Бузький лиман

Місце впадіння річки Серет (праворуч) у річку Дністер

Розрізняють такі види гирл:

• просте гирло
• дельта (розгалужене на рукави та протоки)
• естуарій (лійкоподібне розширене пониззя)
• лиманне (затоплена річкова долина, що перетворилася на мілку затоку)
• сліпе (коли річка губиться в пісках чи болотах)
• висяче (характерне для річок із меншою, ніж у головної річки, інтенсивністю глибинної ерозії).

Для річок України властиві переважно прості гирла, частково — лиманні (Південний Буг, Дніпро, Дністер, Молочна).

Див. також

• Гирло свердловини
• Гірло

Примітки

1. Гірло // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
2. Гирло // Словник української мови : у 20 т. / НАН України, Український мовно-інформаційний фонд. — К. : Наукова думка, 2010—2022.
3. Устя // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

Джерела

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
• Географічна енциклопедія України : [у 3 т.] / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К., 1989—1993. — 33 000 екз. — ISBN 5-88500-015-8.

Посилання

• Гирло річки // Словник-довідник з екології : навч.-метод. посіб. / уклад. О. Г. Лановенко, О. О. Остапішина. — Херсон : ПП Вишемирський В. С., 2013. — С. 49.
• гирло (грьло, гьірло) // Українські краєвиди XVI—XVIII ст. Слово — текст — словник / Ганна Дидик-Меуш, Олена Слободзяник. НАН України, Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича. — Львів, 2015. — С. 64. — ISBN 978-966-02-7639-0.