Глаголєва-Аркадьєва Олександра Андріївна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Глаголєв.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Аркадьєв.

Олександра Андріївна Глаголєва-Аркадьєва (нар. 16 (28) лютого 1884(18840228), Товарково, нині Тульської області, СРСР — 30 жовтня 1945, Москва, СРСР) — доктор фізико-математичних наук (1935); перша російська жінка-фізик, що отримала світову популярність в науковому співтоваристві; одна з перших жінок — професорок Московського університету. Дружина фізика Володимира Костянтиновича Аркадьєва.

Глаголєва-Аркадьєва Олександра Андріївна
Народилася	16 (28) лютого 1884  Tovarkovod, Богородицький повітd, Тульська губернія, Російська імперія[1]
Померла	30 жовтня 1945(1945-10-30)[1] (61 рік)  Москва, СРСР[1]
Поховання	Новодівичий цвинтар
Країна	Російська імперія  Російська СФРР  СРСР
Діяльність	вчена-фізик, викладачка університету
Alma mater	Московські вищі жіночі курси
Галузь	фізика[2]
Заклад	МДУ Російський національний дослідницький медичний університет імені М. І. Пироговаd Московський технологічний університет
Науковий ступінь	доктор фізико-математичних наук
Глаголєва-Аркадьєва Олександра Андріївна у Вікісховищі

Біографія

Рано проявила інтерес до навчання. Закінчила фізико-математичний факультет Московських вищих жіночих курсів в 1910 році та залишилася працювати там же асистенткою на кафедрі фізики.

У 1914-18 роках працювала в рентгенологічному кабінеті при військовому госпіталі.

З 1918 року після об'єднання Московських вищих жіночих курсів з Московським університетом, викладала в університеті.

У 1919 році вийшла заміж за вченого фізика Володимира Костянтиновича Аркадьєва, в лабораторії якого працювала.

З 1930 року — професор Московського університету і 2-го Московського медичного інституту. Засновниця і завідувачка (з 1932 року) кафедрою загальної фізики для природничих факультетів Московського університету^[3].

У 1939 році Олександра Андріївна через хворобу залишила педагогічну роботу.

Похована на Новодівичому кладовищі.

Могила

Наукова робота

У 1916 році О. А. Глаголєва-Аркадьєва сконструювала прилад для вимірювання глибини залягання куль і осколків снарядів у поранених — рентгеностереометр.

У 1922 році побудувала нове джерело електромагнітних хвиль — так званий масовий випромінювач, який являє собою посудину з алюмінієвою тирсою, зваженою у в'язкому маслі. Тирса, що є рухомими вібраторами Герца, при пропущенні через неї електричної іскри випромінює електромагнітні хвилі.

У 1923 році завдяки малим розмірам вібраторів Глаголєвій-Аркадьєвій вдалося отримати хвилі довжиною від 5 см до 82 мкм, які заповнили проміжок на шкалі електромагнітних хвиль між спектрами інфрачервоних і радіохвиль. За допомогою свого винаходу в 1923 році вона першою у світі отримала найбільш короткі радіохвилі з довжиною, що дорівнюють довжині теплових хвиль.

Це важливе відкриття довело єдність світлових і електромагнітних хвиль і принесло Глаголєвій-Аркадьєвій широку популярність і визнання в наукових колах СРСР і світу.

Спираючись на дослідження за попередні 25 років, Глаголєва-Аркадьєва зробила повну класифікацію та оформлення термінології електромагнітних хвиль, розбивши шкалу на частини: низькочастотні хвилі, радіохвилі, ультра-радіохвилі, ІЧ-промені, світлові промені, УФ-промені, рентгенівські промені, гамма промені, виконавши побудову єдиної шкали електромагнітних хвиль^[4].

Твори

• Собрание трудов, М.- Л., 1948