Гладкий Гриць

Гриць Гладкий (19 січня 1893, с. Чернихівці, Збаразький повіт — 16 вересня 1936, Львів) — український громадський і політичний діяч на Волині та Галичині, журналіст, сотник^[1], начальник канцелярії Галицько-Буковинського куреня Січових Стрільців та начальник відділу культосвіти 6-ій Січової дивізії Армії УНР^[2]. Автор чисельних публікацій у періодиці.

Гриць Гладкий
Сотник
Загальна інформація
Народження	19 січня 1893(1893-01-19)  Австро-Угорщина, Чернихівці, Збаразький повіт, Галичина
Смерть	16 вересня 1936(1936-09-16) (43 роки) Львів
Поховання	Личаківський цвинтар
Національність	українець
Alma Mater	Тернопільська гімназія
Військова служба
Роки служби	1917–1920
Приналежність	УНР
Вид ЗС	Армія УНР
Формування	Галицько-Буковинський курінь Січових Стрільців Шоста січова стрілецька дивізія
Війни / битви	Перша світова війна Українсько-радянська війна
Командування
Начальник канцелярії Галицько-Буковинського куреня Січових Стрільців Дієвої армії УНР 1917 — 1919 Керівником Культурно-освітнього відділу штабу 6-ї Січової дивізії Дієвої армії УНР 1919 — 1920

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гладкий.

Ця стаття про сотника армії УНР. Про миргородського полковника XVII століття див. Григорій Гладкий.

Біографія

Закінчив українську гімназію в Тернополі. Під час першої світової в лавах армії Австро-Угорщини воював проти московитів на Галицькому фронті, у 1915 році втрапив до полону. Перебував у таборах Сибіру (Томськ, Уфа).

Весною 1917 повернувся до Києва. Вступив до Галицько-Буковинського куреня Січових Стрільців Армії УНР, де був начальником канцелярії^[3]. Гладкий Гриць був серед співзасновників Українського військового клубу імені гетьмана Павла Полуботка.

Восени 1919 року, після розформуванню Галицько-Буковинського куреня Січових Стрільців, перебував у таборі в Ланцуті і Бересті, став начальник 6-го відділу культосвіти Штабу дивізії, в 6-й Січовій дивізії^[4]. Редагував три часописи: «Вісти», «Характерник», «Український стрілець».

Після поразки УНР, восени 1920 року був інтернований в Александрові-Куявському, Польща. У таборі був одним з організаторів культурно-освітнього життя. Був засновником та співредактором дивізійної газети «Нове життя». У лютому 1921 року випустив спецвипуск газети, присвячений історії 6-ї Стрілецької дивізії. У 1921 р. разом з редакцією газети переїхав до табору Щипйорно, Польща. У 1922 році під його редакцією вийшов збірник «На руїнах», з описом Другого Зимового походу.

Від 1922 року в Луцьку: був секретарем Української парламентської репрезентації Волині, заснував у 1926 році тут з однодумцями газету «Українська громада», активний діяч товариства «Просвіта». Був причетним до створення Українського банку в Луцьку. У 1925 році був одним із засновників українського суспільно-політичного часопису «Українська громада» (1926—1929) у Луцьку. Активний член Української партії соціалістів-революціонерів.

У 1928 році переїхав до Львова, вийшов з УПСР та приєднався до УНДО, став її активним діячем. У 1930 році (за іншими даними — у 1931-36 роках) директор канцелярії УНДО, дописувач видання «Шлях нації». У 1931-36 роках відповідальний редактор часопису «Свобода». У 1934 році голова Союзу Українських приватних урядовців Галичини.

Трагічно загинув у Львові 16 вересня 1936 року. Похований на Личаківському цвинтарі, поле № 45.