Глазирін Володимир Іванович

Володимир Іванович Глазирін (нар. 1909(1909), селище Воткінський завод Сарапульського повіту Вятської губернії, тепер місто Воткінськ Удмуртської Республіки, Російська Федерація — 17 вересня 1976, місто Москва, Російська Федерація) — радянський діяч, інженер, директор Ново-Краматорського заводу важкого машинобудування імені Сталіна Сталінської області. Депутат Верховної Ради УРСР 4—5-го скликань.

Глазирін Володимир Іванович
рос. Владимир Иванович Глазырин
Народився	1909(1909) селище Воткінський завод Сарапульського повіту Вятської губернії, тепер місто Воткінськ Удмуртської Республіки, Російська Федерація
Помер	17 вересня 1976(1976-09-17) місто Москва
Поховання	Новодівичий цвинтар
Країна	СРСР
Національність	росіянин
Діяльність	державний діяч
Партія	КПРС
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Глазирін.

Біографія

Народився у родині робітника Воткінського заводу. У 1928 році закінчив машинобудівний технікум. З 1928 року працював техніком-механіком, начальником відділу технічного контролю Пермського заводу сільськогосподарських машин, начальником інструментального цеху Запорізького моторного заводу.

Член ВКП(б) з 1941 року.

У 1941—1947 роках — начальник відділу Уральського заводу важкого машинобудування імені Серго Орджонікідзе у місті Свердловську, РРФСР. Без відриву від виробництва закінчив політехнічний інститут.

У 1947—1952 роках — начальник спеціального відділу, начальник експериментального цеху «Уралмашзаводу» у місті Свердловську.

У 1952—1954 роках — директор Московського заводу підйомно-транспортного обладнання «Підйомник».

У 1954—1963 роках — директор Ново-Краматорського заводу важкого машинобудування імені Сталіна (імені Леніна) Сталінської (з 1961 року — Донецької) області.

У 1963 — березні 1966 року — начальник управління Ради народного господарства СРСР.

12 квітня 1966 — 17 вересня 1976 року — заступник голови Державного комітету Ради Міністрів СРСР із матеріально-технічного постачання (Держпостачу СРСР).

Похований на Ново-Дівочому цвинтарі міста Москви.

Нагороди

• орден Леніна (17.06.1961)
• два ордени Трудового Червоного Прапора (31.12.1966, 18.07.1969)
• три ордени «Знак Пошани» (5.06.1942, 20.04.1956, 27.12.1957)
• орден Червоної Зірки (5.08.1944)
• орден Дружби народів (29.12.1973)
• медалі

Джерела

• газета «Радянська Донеччина» (Сталіно) — лютий 1955 року.
• Владимир Иванович Глазырин (рос.)