Політика гласності

Гласність — політичний термін, що позначає політику максимальної відвертості (відкритості) у діяльності державних установ і свободи інформації. У вузькому сенсі, в сучасному слововживанні, основний компонент політики перебудови, яку проводив М. С. Горбачов у другій половині 1980-х років у СРСР і полягала в істотному ослабленні цензури і знятті існуючих у радянському суспільстві численних інформаційних бар'єрів.

У Російській імперії

Як політичний термін, слово «гласність» вперше стало використовуватися у Російській імперії наприкінці 1850-х, позначаючи ослаблення цензурного контролю за періодичними виданнями, а пізніше також відкритість у прийнятті рішень і процесі роботи деяких органів влади — насамперед судів, у рамках судової реформи Олександра II^[1], що прийшла на зміну «канцелярській таємниці».

Гласність у СРСР

Мітинг гласності — мітинг, проведений дисидентами і співчуваючими 5 грудня 1965 року на Пушкінській площі у Москві. Став першою публічною політичною демонстрацією у післявоєнному СРСР^[2].

Увійшло до широкого вжитку з 1987 року як позначення одного з ключових напрямів реформ («гласність — перебудова — прискорення»), що проводилися у 1987 — 1991 роках М. С. Горбачовим на посту Генерального секретаря ЦК КПРС і Президента СРСР, широко відомих під загальною назвою «Перебудова». Тоді ж виникли і гасла моменту: «Більше гласності! Більше демократії!». При цьому «першим відблиском зорі гласності» називають статтю Євгенія Додолева у газеті «Московський комсомолець» за листопад 1986 року, що отримала широкий резонанс.^[3][4]

Вперше про гласність заговорили на XXVII з'їзді КПРС у лютому 1986 року. Тоді основною її метою бачилося звернення уваги людей на окремі «недоліки, слабкості та діри» існуючої господарської системи, з метою їх оперативного усунення.

Однак незабаром гласність виходить за початково задані рамки; тепер її суттю стає зняття існуючих численних інформаційних табу. З 1987 року найобговорюванішими у пресі питаннями стають ті, які раніше воліли замовчувати: епоха правління Сталіна, привілеї партноменклатури, секс взагалі і проституція зокрема, бюрократизм радянської державної машини, екологічні проблеми.

«До весни 1989 р. офіційно санкціонована гласність втілилася в практично необмежену свободу слова», — вважає Арчі Браун^[5].

До 1990 року у суспільстві починає переважати орієнтація на західні цінності, демократію, вільний ринок. У країні вперше виникає легальна опозиція соціалістичному режиму, яка поступово приходить до влади в деяких союзних республіках і бере курс на їх відділення від СРСР. Наприкінці 1991 року Радянський Союз перестав існувати.

У період гласності було звільнено багато дисидентів, і правозахисна діяльність не супроводжувалася судовими переслідуваннями; зокрема, поширення непідцензурної інформації (самвидав) не придушувалося; більш того, гострі питання обговорювалися у центральній пресі; з'являлися критичні публікації.

З березня 1987 року у зв'язку з оголошеною гласністю в бібліотеках почалося повернення книг із спецхранів у відкриті фонди.^[6][7]

Після публікації 13 березня 1988 року в газеті «Радянська Росія» антиперебудовній статті «Не можу поступатися принципами» публікація антисталінських статей у пресі, на думку деяких^[8], стала заборонятись.

Цивільний процес

Ст. 2 част. 3 п. 3) ЦПК станом 14.03.2019 р.

Виконавче провадження

Ст. 2 п. 6) відповідно до ЗУ "Про виконавче провадження" станом 15.03.2019 р.^[9]

У культурі

У фольклорі

Популярність одержали рядки, які перефразовують вірш О. С. Пушкіна «До Чаадаєва»^[10]:

Товариш, знай: пройде вона,
Так звана «гласність»,
І ось тоді держбезпека
Пригадає наші імена!

Відомі анекдоти епохи перебудови:

Петька запитує Чапаєва:
— Василь Іванович, що таке «гласність»?
— Це значить, Петька, що ти можеш говорити що завгодно і про мене, і про комісара, і ні-чо-го, Петька, тобі за це не буде …
— Справді нічого?!
— Нічого, Петько. Ні нової шашки, ні бурки, ні чобіт!

Штірліц зайшов до резиденції Абвера й на своїй двері побачив табличку: «Резиденція радянської розвідки». «Гласність», — подумав Штірліц.

Див. також

• Національна кампанія «Гласність» [Архівовано 8 серпня 2019 у Wayback Machine.]
• Свобода слова
• Нехай розцвітають сто квіток