Голдстоунський радар Сонячної системи

Голдстоунський радар Сонячної системи (англ. Goldstone Solar System Radar) — велика радарна установка у США, яка використовується для дослідження об'єктів Сонячної системи. Радар розташований у пустелі Мохаве поблизу Барстоу в Каліфорнії. 70-метрова антена DSS 14 у Голдстоунському комплексі далекого космічного зв'язку включає передавач X-діапазону (8500 МГц) потужністю 500 кіловат і малошумний приймач^[1]. Радар використовується для огляду Меркурія, Венери, Марса, астероїдів, супутників Юпітера і Сатурна. Іншим подібним приладом був радар обсерваторії Аресібо^[2], але після її руйнування Голдстоунівський радар залишився єдиним приладом такого типу у світі.

Частина від	DSS 14d
Розташування	Каліфорнія
Координати	35°25′36″ пн. ш. 116°53′24″ зх. д.
Організація	Національне управління з аеронавтики і дослідження космічного простору, Лабораторія реактивного руху і Каліфорнійський технологічний інститут
Висота	900 м
Стиль телескопа	радіотелескоп радар і космічний приладd
Вебсайт	gssr.jpl.nasa.gov​(англ.)

Спостереження планет

Голдстоунівський радар може працювати в двох різних режимах. У режимі моностатичного радара він як передає, так і приймає. У режимі бістатичного радара він тільки передає сигнал, а приймають його інші радіоастрономічні засоби. Незважаючи на організаційні труднощі, це дає дві переваги: передавач не потрібно вимикати, щоб дозволити приймачу реєструвати сигнал, і це дозволяє використовувати інтерферометрію для отримання додаткової інформації з відбитого сигналу.

Об’єкти, досліджені за допомогою Голдстоунівського радара, включають:

• Меркурій: зокрема, використання просторово розділених приймачів дозволило дуже точно виміряти положення його полюсів, дослідити його лібрацію і таким чином показати, що Меркурій має рідке ядро.
• Венера^[3]
• Марс: Голдстоунівський радар широко використовується для перевірки характеристик поверхні для розташування посадкових модулів на Марс.
• Астероїди: невеликі астероїди виглядають в наземні оптичні телескопи як точкові джерела світла, однак радар може знімати їх з роздільною здатністю в кілька метрів. Наприклад, астероїд 4179 Тоутатіс знімали в 1992, 1996, 2000, 2004, 2008 і 2012 роках. Хоча космічні апарати можуть отримувати ще детальніші зображення астероїдів, радіолокаційна астрономія може досліджувати набагато більшу кількість астероїдів з різними характеристиками^[4][5].
• Супутники Юпітера
• Кільця Сатурна

4179 Тоутатіс у 1996 4179 Тоутатіс у 1996  (53319) 1999 JM8 у 1999 (53319) 1999 JM8 у 1999  (308635) 2005 YU55 у 2011 (308635) 2005 YU55 у 2011

Інші застосування

• Відновлення управління космічною сонячною обсерваторією SOHO після втрати контролю над її орієнтацією^[6][7].
• Огляд орбітального сміття, що обертається навколо Землі.