Головко Анатолій Іванович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Головко.

Анато́лій Іва́нович Головко́ (22 червня 1954(19540622), село Новопавлівка, Барвінківський район, Харківська область — 19 березня 2021, місто Київ) — український політик, діяч металургійної промисловості. Міністр промислової політики України у 2006–2007.

Головко Анатолій Іванович
Народився	22 червня 1954(1954-06-22)  Новопавлівка, Барвінківський район, Харківська область, Українська РСР, СРСР
Помер	19 березня 2021(2021-03-19) (66 років)  Київ, Україна
Поховання	Байкове кладовище
Країна	СРСР  Україна
Діяльність	політик
Alma mater	Донбаська державна машинобудівна академія
Заклад	Публічне акціонерне товариство «Нікопольський завод феросплавів»
Партія	КПУ
Нагороди

Життєпис

Народився у селі Новопавлівка, Барвінківський район, Харківська область.

У вересні 1971 — червні 1976 року — студент Краматорського індустріального інституту (Донецька область), за фахом інженер-механік, спеціальність «Устаткування та технологія зварювального виробництва».

У серпні — жовтні 1976 року — котельник 4-го розряду ремонтно-механічного цеху Нікопольського заводу феросплавів (Дніпропетровська область).

У листопаді 1976 — листопаді 1977 року — служба в лавах Радянської армії (Білоруський військовий округ, БРСР).

У лютому — серпні 1978 року — старший інженер планово-розподільчого бюро ремонтно-механічного цеху, у серпні 1978 — серпні 1980 року — старший інженер, заступник начальника ремонтно-механічного цеху, у вересні 1980 — червні 1984 року — старший інженер відділу головного механіка, помічник начальника плавильного цеху № 1 з механічного устаткування, у червні 1984 — лютому 1985 року — заступник головного механіка, у лютому 1985 — січні 1994 року — головний механік, у січні — березні 1994 року — заступник директора з комерційних і фінансових питань Нікопольського заводу феросплавів Дніпропетровської області. У березні 1994 — січні 2000 року — заступник голови правління з комерційних і фінансових питань ВАТ «Нікопольський завод феросплавів» Дніпропетровської області.

У березні — липні 2000 року — начальник сектору феросплавів у представництві компанії «Єуропієн Трейдінг Груп» (м. Запоріжжя).

У липні 2000 — липні 2002 року — генеральний директор Українського промислово-інвестиційного консорціуму «Металургія» (м. Запоріжжя).

У серпні 2002 — січні 2003 року — радник-консультант з машинобудівного комплексу в представництві компанії «Єуропієн Трейдінг Груп» (м. Запоріжжя).

Могила Анатолія Головка, Байкове кладовище

У грудні 2003 — травні 2005 року — радник із зовнішньоекономічних зв'язків представництва акціонерного товариства «Група Енергетичний стандарт» (Швейцарія) у місті Москві (Російська Федерація).

У травні — грудні 2005 року — 1-й заступник голови Запорізької обласної державної адміністрації. 8 листопада — 8 грудня 2005 року — виконувач обов'язків голови Запорізької обласної державної адміністрації.

У січні — серпні 2006 року — радник із зовнішньоекономічних зв'язків представництва акціонерного товариства «Група Енергетичний стандарт» (Швейцарія) у місті Києві.

4 серпня 2006 — 18 грудня 2007 року — міністр промислової політики України^[1][2].

Після 2008 року завершив політичну кар'єру. Помер на 67-му році життя 19 березня 2021 року в Києві. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 33, 50°25′9.53″ пн. ш. 30°30′12.84″ сх. д.).

Родина

Був одружений, виховав двох дітей.

Нагороди

• Нагороджений Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР (1991).
• Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1999)^[3].