Гололобов Юрій Григорович

Ю́рій Григо́рович Гололо́бов (2 вересня 1930, Москва — 25 червня 2015^[1], Москва) — український та російський хімік-органік, знавець органічної та елементоорганічної хімії, 1966 — доктор наук, член-кореспондент НАН України. Нагороджений орденом «Знак Пошани», пам'ятними медалями, преміями хімічного товариства ім. Д. І. Менделєєва, подякою Президента Росії.

Гололобов Юрій Григорович
Народився	2 вересня 1930(1930-09-02) Москва
Помер	25 червня 2015(2015-06-25) (84 роки) Москва
Місце проживання	Москва
Країна	СРСР →  Росія
Діяльність	хімік
Alma mater	Московський хіміко-технологічний інститут ім. Д. Менделєєва
Заклад	Інститут органічної хімії АН УРСР, Московський елементорганічних сполук
Посада	завідувач лабораторії елементоорганічних функціональних полімерів
Вчене звання	доктор хімічних наук
Науковий ступінь	член-кореспондент НАН України
Членство	НАНУ
Відомий завдяки:	електрофільне внутрішньомолекулярне перегрупування, що є зумовлене C→N міграцією алкоксикарбонільних груп при взаємодії карбаніонів з ізоціанатами
Нагороди	премії хімічного товариства ім. Менделєєва подяка президента Росії

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гололобов.

Життєпис

1953 року закінчив Московський хіміко-технологічний інститут ім. Д. Менделєєва, проходив аспірантуру при московському Інституті органічної хімії та технології, 1958 року захищає кандидатську дисертацію.

Є автором праць з хімії фосфорорганічних сполук: розробки нових шляхів їх синтезу, вивчення хімічних, фізико-хімічних і біологічних властивостей, дослідження механізмів реакцій.

До 1970 року працював в Москві на як молодший та старший науковий співробітник.

Протягом 1970—1981 років працював в Інституті органічної хімії АН УРСР, був завідувачем відділу хімії елементоорганічних сполук, заступником директора з наукової роботи.

1976 року обраний членом-кореспондентом АН УРСР.

В 1981—1987 роках працював заступником директора з наукової роботи Інституту елементоорганічних сполук в Москві, з 1983 — завідувач лабораторії елементоорганічних функціональних полімерів.

Займався фундаментальними й прикладними дослідженнями в органічній хімії та хімії елементоорганічних сполук.

Відкрив нове електрофільне внутрішньомолекулярне перегрупування, що є зумовлене C→N міграцією алкоксикарбонільних груп при взаємодії карбаніонів з ізоціанатами.

Це відкриття дало змогу розробити новий загальний метод синтезу функціонально заміщених карбаматів, та провести кількісне дослідження атропоізомерії цвіттер-йонних ортозаміщених карбаматів з фосфонієвою групою.

Як педагог підготував 30 кандидатів наук.

З його наукового доробку опубліковано понад 400 наукових праць.

На його ім'я зареєстровано ряд авторських свідоцтв і патентів.

З 1990 року входить до складу редакційної колегії міжнародного журналу «Heteroatom Chemistry».

Джерела

• Експерт [Архівовано 5 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
• До 80-річчя