Голосків (Кам'янець-Подільський район)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Голосків.

Голо́сків — село в Україні, у Гуменецькій сільській територіальній громаді Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.

село Голосків
Маєток в селі Голосків
Країна	Україна
Область	Хмельницька область
Район	Кам'янець-Подільський район
Тер. громада	Гуменецька сільська громада
Код КАТОТТГ	UA68020030050047624
Основні дані
Засноване	1460
Населення	1661
Площа	4,211 км²
Густота населення	394,44 осіб/км²
Поштовий індекс	32340
Телефонний код	+380 3849
Географічні дані
Географічні координати	48°44′43″ пн. ш. 26°33′2″ сх. д.
Водойми	річки: Смотрич, Безіменна
Місцева влада
Адреса ради	32325, Хмельницька обл., Кам'янець-Подільський р-н, с. Гуменці, вул. Центральна, 69
Карта
Голосків
Голосків
Мапа
Голосків у Вікісховищі

Назва

Можливе походження назви села «Голосків» походить від слів «голі скелі». Село з обох боків затиснуте скелястими берегами річки Смотрич, позбавлених рослинності.

Географія

Подільське село Голосків розташоване в південно-західній частині України, за 7 кілометрів від Кам'янця-Подільського на річці Смотрич. На північній околиці села річка Безіменна впадає у річку Смотрич.

Клімат

Голосків знаходяться в межах вологого континентального клімату із теплим літом, але діяльність людини призводить до поганих змін та глобального потепління.

Історія

У селі виявлено знаряддя праці трипільської культури та поховання доби ранньої бронзи (III тисячоліття до н. е.).

Перша згадка — 1460 р. в списку сіл, з яких король Казимир Ягелончик дозволив кам'янецьким єпископам брати десятину.

В 1553 р. Івану Свірчу, й сину його Івану, Сигізмунд II Август надав Голосків в пожиттєве користування.

1615 р. Голосків розділився на Старий та Новий, орендарем став Краушовський з дружиною Урсулою з Свірзьких. 1627 р. володар Броніслав Грушецький (войський і ловчий чернігівський, чашник галицький; помер 1673 р.)^[1]; 1629 р. за його сприяння було збудовано оборонний замок^[2], кам'яну фортецю^[3], для оборони перед татарськими та волоськими наїздами^[4].

В 1793 р. власник Аркадій Морков, на межі ХІХ-ХХ століть його онук — Микола Володимирович Римський-Корсаков (1825—1900).

Перші відомості про храм Різдва в Голоскові — 1741 рік, церква була дерев'яна однокупольна під гонтом. 1768 році звели муровану церкву за сприяння священника Олексія Сімашкевича на місці попередниці. Цей храм зруйнували, коли 1882 року збудували трикупольну споруду в російському стилі^[5][6].

Внаслідок поразки визвольних змагань на початку XX століття(1919р), село надовго окуповане більшовицькими загарбниками.

Радянська окупація принесла колективізацію та розкуркулення, мешканці села зазнали репресій.

В 1932–1933 селяни села пережили сталінський геноцид. Ті жахливі часи описують дитячі спогади жителя села Омеляна Корби^[7]:

«Люди помирали просто на дорозі, під муром, в хаті на ліжку, на полу. В селі голодували всі. Ми їли шкульки, їх доставали руками з річки, їли мерзлу і гнилу картоплю, бураки, гарбузи на дечці підсмажували і їли напівсирі. Збирали в лісі зелені сливки, лободу, пекучу кропиву, з акації цвіт, з вишень листя. Їли воронячі яйця, горобців, ворони, дикі голуби».

Після завершення Другої світової війни у 1946—1947 роках село вчергове пережило голодомор.

Сучасний Голосків — це село, яке утворилося внаслідок злиття, відповідно до ухвали облвиконкому від 12 січня 1967 р., трьох сусідніх сіл на річці Смотрич: Голоскова, Кептенців та Цівківців.

З 1991 року в складі незалежної України.

13 серпня 2015 року внаслідок об'єднання сільських рад село ввійшло до складу Гуменецької сільської громади.^[8]

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1689 осіб, з яких 758 чоловіків та 931 жінка^[9].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1627 осіб^[10].

Населення у 2015 році становить 1419 осіб, населення села скоротилось на 12,78 % порівняно зі 2001 роком та на 15,98 % зі 1989 роком.

Мова

У селі поширені західноподільська говірка та південноподільська говірка, що відносяться до подільського говору, який належить до південно-західного наріччя.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[11]:

Мова	Відсоток
українська	99,40 %
російська	0,60 %

Відомі люди

Народилися

• Ківерчук Юрій Петрович (1884—1968) — підполковник Армії УНР, організатор партизанського загону імені Кармелюка на Поділлі, в еміграції — полковник.
• Ремішевський Віталій Валентинович (1974—2015) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Хім'як В'ячеслав Антонович (1949 р.н.) — український актор, режисер, педагог, професор, народний артист України.

Охорона природи

Село лежить у межах національного природного парку «Подільські Товтри».

Галерея

• 
  Голосків церква
• 
  Панський маєток. В ньому розташована школа.
• 
  Панський маєток.
• 
  Люстра, панський маєток.
• 
  Меморіальна дошка Римському-Корсакову, розміщена на фасаді маєтку.
• 
  Залишки грубки у маєтку.
• 
  Конюшні поблизу панського маєтку.
• 
  Часовня, почивальня поміщиків, поблизу маєтку. Була складовою загального архітектурного комплексу.
• 
  Млин у селі Цівківці, на будинку млина є позначка 1907 року про рівень річки під час повені.
• 
  Пам'ятний знак червоноармійцям.
• 
  Пам'ятний знак Німецько-радянській війні.
• 
  Каплиця
• 
  Старостат

Див. також

• Голосківський парк — парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення.
• Поділля — історико-географічна область.
• Подоляни — етнографічна група українців, населення Поділля.
• Подільський говір — різновид говорів української мови.
• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Хмельницька область)