Гонорій I

Гонорій I (лат. Honorius; 585 — 12 жовтня 638, Рим, Візантійська імперія) — сімдесятий папа Римський (27 жовтня 625—12 жовтня 638), походив з Кампанії, син консула Петронія. Вважається, що саме він запровадив відзначення свята «Воздвиження Чесного Хреста». За часів його понтифікату проводилась активна місіонерська робота в Англії.

Гонорій I
Папа Римський
625 — 638
Попередник:	Боніфацій V
Наступник:	Северин
Дата народження:	585
Місце народження:	Кампанія, Східна Римська імперія
Дата смерті:	12 жовтня 638
Місце смерті:	Рим
Громадянство:	Східна Римська імперія
Релігія:	католицька церква[1]
У миру:	Гонорій
Медіафайли у Вікісховищі

Гонорій I підтримував монофелітство, христологічну єресь, за якою Ісус Христос мав дві основи: людську та божественну, проте одну волю та енергію. Монофеліти вважали, що самостійність людської волі зникла через її поглинення божественною волею.

Піддання анафемі

Через сорок років після своєї смерті Гонорій I був підданий анафемі на Третьому Константинопольському соборі як прихильник монофілітів. Анафема була проголошена папою Левом II. Гонорія I проклинали аж до XI століття. Противники непомильності папи на Першому Ватиканському соборі посилались на помилку Гонорія I.