Гончаренко Борис Трохимович

Борис Трохимович Гончаренко (15 січня 1927(19270115), місто Харків — 16 червня 1999, місто Київ) — український радянський партійний діяч, 1-й секретар Луганського обкому КПУ. Кандидат у члени ЦК КПУ в березні 1971 — січні 1974 р. Член ЦК КПУ у січні 1974 — 1990 р. Депутат Верховної Ради УРСР 8-го скликання. Депутат Верховної Ради СРСР 9—11-го скликань (у 1974—1987 роках). Член ЦК КПРС у 1976—1990 р.

Гончаренко Борис Трохимович
Народився	15 січня 1927(1927-01-15)  Харків, Українська СРР, СРСР
Помер	16 червня 1999(1999-06-16) (72 роки)  Київ, Україна
Поховання	Байкове кладовище
Країна	СРСР  Україна
Національність	українець
Діяльність	державний діяч, політик
Alma mater	НТУ «ХПІ»
Знання мов	російська
Членство	ЦК КПРС
Посада	депутат Верховної ради СРСР[d]
Партія	КПРС
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гончаренко.

Біографія

Народився в родині залізничника. У 1941 році закінчив Харківську семирічну школу. З вересня 1943 року працював у поштовому відділенні залізниці. У 1944 році вступив до ЛКСМУ.

У 1948 році закінчив Харківський машинобудівний технікум.

Член ВКП(б) з 1948 року.

У 1948—1955 роках — технолог, старший інженер, заступник начальника, начальник виробничого відділу Харківського турбобудівного заводу імені Кірова.

У 1954 році закінчив вечірнє відділення Харківського політехнічного інституту імені Леніна.

У 1955—1958 роках — заступник секретаря партійного комітету Харківського турбобудівного заводу імені Кірова.

У 1958—1963 роках — 2-й, 1-й секретар Московського районного комітету КПУ міста Харкова.

Могила Бориса Гончаренка, Байкове кладовище

У 1963—1967 роках — завідувач відділу машинобудування Харківського обласного комітету КПУ.

У 1967—1973 роках — завідувач відділу машинобудування ЦК КПУ.

14 грудня 1973 — 27 лютого 1987 року — 1-й секретар Ворошиловградського обласного комітету КПУ. У лютому 1987 року звільнений та відправлений на пенсію.

У 1987—1988 роках — радник посольства СРСР з економіки у Монгольській Народній Республіці. У 1988—1989 роках — торговий представник СРСР у Монгольській Народній Республіці.

З 1989 року — на пенсії. Проживав у місті Києві. Помер на 73-му році життя 16 червня 1999 року. Похований разом із сином на Байковому кладовищі (ділянка № 49а).

Відгуки

Постійна адвокат українських дисидентів Неллі Немиринська згадувала Бориса Гончаренка, як «людину, яка навіть для людей його рівня відзначалася самодурством і невисоким інтелектом». З посади 1-го секретаря Ворошиловградського обкому Гончаренко був звільнений у 1987 році, за спогадами Немиринської, після активної участі в організації репресій проти журналіста Володимира Берхіна та резонансу у пресі у зв'язку з цією справою^[1].

Нагороди

• орден Леніна (1976)
• орден Жовтневої Революції (1973)
• три ордени Трудового Червоного Прапора (1966, 1971, 1981)
• медалі