Гончар Ігор Вікторович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гончар.

І́гор Ві́кторович Гонча́р (нар. 10 січня 1993, Чернівці^[1], Україна) — український футболіст, центральний захисник клубу «Мурас Юнайтед».

Ігор Гончар
Особисті дані
Повне ім'я	Ігор Вікторович Гончар
Народження	10 січня 1993(1993-01-10) (32 роки)
	Чернівці, Україна
Зріст	181 см
Вага	74 кг
Громадянство	Україна
Позиція	захисник
Інформація про клуб
Поточний клуб	«Мурас Юнайтед»
Номер	33
Юнацькі клуби
2005–2007 2007–2010 2010–2011	«Буковина» РВУФК (Київ) «Буковина»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 2011–2013 «Оболонь» 0 (0) 2012 →  «Динамо» (Хмельницький) 24 (0) 2013–2016 «Шахтар» (Донецьк) 0 (0) 2013 →  «Шахтар-3» 25 (0) 2015–2016 →  «Говерла» 16 (1) 2016–2017 «Сениця» 17 (0) 2018–2019 «Ворскла» 0 (0) 2018–2019 →  «Гірник-спорт» 18 (0) 2019–2020 «Львів» 23 (0) 2020–2021 «Алашкерт» 9 (0) 2021 «Пюнік» 13 (0) 2021–2023 «Минай» 46 (1) 2023 «Судува» 14 (0)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 2014 Україна (U-21) 7 (0)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті. Інформацію оновлено 9 вересня 2025.

Біографія

Вихованець чернівецької «Буковини» і київського РВУФК. Після завершення навчання наставник київської «Оболоні» Сергій Конюшенко запросив Гончара на перегляд. Відразу в «Оболоні» футболіст закріпитися не зміг, повернувся у Чернівці, де півроку тренувався з «Буковиною». Потім ще раз приїхав на перегляд в Київ, після чого з другої спроби підписав контракт з «пивоварами». Рік провів у дублі у Василя Раца. Єдиний матч за першу команду зіграв 21 вересня 2011 року в 1/16 Кубка України проти рідної «Буковини», замінивши на 80-й хвилині Сергія Мякушка.

У 2012 році на правах оренди грав у другій лізі за «Динамо» (Хмельницький)^[1]. Цей клуб, за власними словами футболіста, допоміг йому піднятися на сходинку вище. Тут він мав достатньо ігрової практики і прогресував^[2].

З часом футболіста помітили скаути донецького «Шахтаря», де Гончар продовжив кар'єру, граючи за «Шахтар-3». Тут юнака перевели на позицію правого захисника, на якій він заграв так, що удостоївся виклику в молодіжну збірну України. Через рік футболіст був переведений у молодіжну команду^[3]. Незважаючи на те, що в «молодіжці» донеччан Гончар був гравцем основного складу, на думку порталу Football.ua він ніколи не розглядався як кандидат у першу команду^[4]. Сезон 2014/15 став останнім для нього в дублі «Шахтаря», з наступного сезону 22-річний футболіст уже потрапляв під віковий «ліміт».

Улітку 2015 року Гончар був відправлений в оренду в ужгородську «Говерлу»^[5]. В українській Прем'єр-лізі дебютував 1 серпня 2015 року в грі проти свого клубу — «Шахтаря», замінивши в кінці матчу Ореста Кузика.

Улітку 2016 року став гравцем словацького клубу «Сениця». 2018 року перейшов у «Ворсклу». У вересні того ж року на правах оренди приєднався до «Гірника-спорт»^[6].

14 серпня 2019 став гравцем ПФК «Львів», підписавши трирічний контракт^[7], втім провів у команді лише один сезон і у серпні 2020 року перейшов вірменський «Алашкерт»^[8]

Міжнародна кар'єра

У складі молодіжної збірної України в 2014 році ставав переможцем Кубка Співдружності, зігравши у 5 з 6 матчів збірної, в тому числі і у тріумфальному фіналі проти Росії (4:0)^[9].

Титули і досягнення

• Володар Кубка Киргизстану: 2024